Молодость - D.L.S.

Припев

Я искал твоё тепло, когда было холодно.

На кривых дорогах чуть не потерял бога.

Год за годом на плёнку ложился голос,

И как-то незаметно прошла моя молодость.

Кому-то шлют письма, а мне одни повестки.

И я по-прежнему ищу себе под солнцем место.

Я видел роскошь и блеск, траур и жесть,

Не увижу тех, лишь в землях крест.

Мы пишем что-то ночами, провожая дни.

Это печально, но мы сами выбираем пути.

И если этот мир добавит мне десяток морщин,

Я не покину тех, кому необходим.

Не поменяв то, что мне дорого на то, что золото.

Я так привык видеть эти взгляды холодные,

И пусть они шлют к черту, а я лицом к богу

Иду вперёд, шагая понемногу.

Припев

Очередное утро мигает светофорами.

Я иду насквозь через толпу сонную,

Зная, что добра и зла во мне давно не поровну,

Продолжаю меняться не в лучшую сторону.

А тут замёрз город в череде зимних месяцев,

Твои одиннадцать цифр — последний шанс согреться.

И проблем пресс инеем покрыл сердце,

Но оно стучит, значит есть на что надеяться.

Я рад знакомым голосам в телефонной трубке,

И то, что мы не возим к обочине венки.

Пусть моих близких берегут на груди кресты,

Там, где огоньки окружают три реки.

Припев

Этими чёрными буквами по белому листу…

Город спит, а я всё ещё пишу.

Который год уже ноябрь сменяет зима,

И порой так сложно подобрать нужные слова.

Затёртые плееры и дети старой закалки.

Согреть может только огонь зажигалки.

Оставить это там среди девятиэтажек,

И жить потом, будто этого не было даже.

Холодный ветер осенью в лицо листвою,

И после этого всего кто мы с тобою.

В обмен на старые слайды эта новая жизнь.

И ты узнаешь всё, только покрепче держись.

Припев

Приспів

Я шукав твоє тепло, коли було холодно.

На кривих дорогах мало не втратив бога.

Рік за роком на плівку лягав голос,

І якось непомітно пройшла моя молодість.

Комусь шлють листи, а мені одні повістки.

І я  як і раніше шукаю собі під сонцем місце.

Я бачив розкіш і блиск, траур і бляха,

Не побачу тих, лише в землях хрест.

Ми пишемо щось ночами, проводжаючи дні.

Це сумно, але ми самі вибираємо шляхи.

І якщо цей світ додасть мені десяток зморшок,

Я не залишу тих, кому необхідний.

Не змінивши те, що мені дорого на те, що золото.

Я так звик бачити ці погляди холодні,

І нехай вони шлють до рису, а я обличчям до бога

Іду вперед, крокуючи потроху.

Приспів

Черговий ранок блимає світлофорами.

Я йду наскрізь через натовп сонний,

Знаючи, що добра і зла у мене давно нерівну,

Продовжую змінюватися не кращу сторону.

А тут замерзло місто в черзі зимових місяців,

Твої одинадцять цифр — останній шанс зігрітися.

І проблем прес інеєм покрив серце,

Але воно стукає, значить є на що сподіватися.

Я рад знайомим голосам у телефонній трубці,

І те, що ми не возимо до узбіччя вінки.

Нехай моїх близьких бережуть на грудях хрести,

Там, де вогники оточують три річки.

Приспів

Цими чорними літерами по білому аркушу.

Місто спить, а я все ще пишу.

Щороку вже листопад змінює зима,

І часом так складно підібрати потрібні слова.

Затерті плеєри та діти старого загартування.

Зігріти може лише вогонь запальнички.

Залишити це там серед дев'ятиповерхівок,

І жити потім, ніби цього не було навіть.

Холодний вітер восени в обличчя листям,

І після цього всього хто ми з тобою.

В обмін на старі слайди це нове життя.

І ти  дізнаєшся все, тільки міцніше тримайся.

Приспів