Дракула (Перерождение) - Cryptic Garden Of Soul

Как лёд холодна сталь разбитого сердца,

Лишь кровь опьяняет в бокале моём.

Но сколько б не выпил, увы не согреться,

И как на холсте уж не быть нам вдвоём.

Забыться в тумане кровавом пытаюсь,

Уйдя от тоски в полнолуние в лес.

Я - зверь, вурдалак.

Я безумием маюсь.

Я умер когда-то.

И вот я воскрес!

И Зло поселилось в Карпатских селеньях,

И ветрами волки несутся сквозь ночь.

За стенами вьюга и гаснут поленья,

И свет, ужаснувшись, скрывается прочь.

Тьма властвует здесь безраздельно над миром.

Никто не перечит желаньям моим.

И каждая ночь тут становится пиром,

Где место найдётся и страхам твоим.

Сладким сном засыпай в ожиданье рассвета.

Где-то вой, чей-то лай.

Чья-то песенка спета.

Растворись, стань вином в моём тонком бокале.

Засыпай вечным сном в этом траурном зале.

Готовь бумаги, Джон скорей.

Поместья вид прекрасен.

Заждался кучер у дверей.

Путь будет не напрасен.

Я видел сад и тихий пруд,

Чьи воды холодны,

И склеп, где я найду приют,

В сиянии луны.

Корабль готов сорваться в путь,

Уж парус ветер рвёт.

Останься в замке, гостем будь.

Меня же Карфакс ждёт.

Оставь частичку счастья тут,

Иди, садись за стол.

А я уйду, дела не ждут.

Красив ночной простор.

Уж волки взвыли на Луну,

Туман спустился с гор.

Весь мир теперь в ночном плену,

Прекрасен волчий хор.

Потом ложись и отдыхай,

Желаю крепких снов.

Меж грёз, как мотылёк порхай,

Под комнат старых зов.

Сладким сном засыпай в ожиданье рассвета.

Где-то вой, чей-то лай.

Чья-то песенка спета.

Растворись, стань вином в моём тонком бокале.

Засыпай вечным сном в этом траурном зале.

Сладким сном засыпай в ожиданье рассвета.

Где-то вой, чей-то лай.

Чья-то песенка спета.

Растворись, стань вином в моём тонком бокале.

Засыпай вечным сном в этом траурном зале.

Моих сестёр прекрасен вид,

Их песнь звучит в ночи.

Пусть взор немного ядовит,

Но ласки горячи!

Дурман по комнатам разлит,

Дрожит огонь свечи.

Их нежность похоть распалит,

Как связку дров в печи.

Познай же рай в объятьях их,

Отведай страсть сполна.

Забудь про бремя дел мирских.

Любовью ночь полна.

О борт волна корабль бьёт.

Когда придёт рассвет.

Одна тебя почти допьёт.

Моих сомнений нет.

Туманом сокрыт, как вдова под вуалью,

Несётся корабль, закат догоняя.

Как кошка, играя с мышиную швалью,

Я режу команду и за борт роняю.

Набиты землёй корабельные трюмы

И призрак выходит на палубу в ночь.

Команда всё меньше, матросы угрюмы.

Вот всходит луна, им ничем не помочь.

Я слышу сквозь дрёму, как плещутся волны

О борт корабля, что уносится в даль.

Его не задержат ни рифы, ни штормы,

Хоть молния в небе сверкает, как сталь.

Як лід холодна сталь розбитого серця,

Лише кров п'янить у моєму келиху.

Але скільки б не випив, на жаль не зігрітися,

І як на полотні вже не бути нам удвох.

Забутися в кривавому тумані намагаюся,

Пішовши від туги в повний місяць у ліс.

Я - звір, вовкулак.

Я божевіллям маю.

Я колись помер.

І ось я воскрес!

І Зло оселилося в Карпатських селищах,

І вітрами вовки мчать крізь ніч.

За стінами завірюха і гаснуть поліна,

І світло, жахнувшись, ховається геть.

Темрява панує тут безроздільно над світом.

Ніхто не суперечить моїм бажанням.

І щоночі тут стає бенкетом,

Де місце знайдеться і твоїм страхам.

Солодким сном засинай в очікуванні світанку.

Десь завивання, чийсь гавкіт.

Чиясь пісенька заспівана.

Розчинись, стань вином у моєму тонкому келиху.

Засинай вічним сном у цьому жалобному залі.

Готуй папери, Джон швидше.

Маєтки вигляд чудовий.

Зачекався кучер біля дверей.

Шлях буде не марний.

Я бачив сад і тихий став,

Чиї води холодні,

І склеп, де я знайду притулок,

У сяйві місяця.

Корабель готовий зірватися в дорогу,

Вже вітрило вітер рве.

Залишся в замку, будь гостем.

На мене ж Карфакс чекає.

Залиш частинку щастя тут,

Іди, сідай за стіл.

А я піду, справи не чекають.

Красивий нічний простір.

Вовки взвили на Місяць,

Туман спустився з гір.

Весь світ тепер у нічному полоні,

Прекрасний вовчий хор.

Потім лягай і відпочивай,

Бажаю міцних снів.

Між мрій, як метелик порхай,

Під кімнати старих покликів.

Солодким сном засинай в очікуванні світанку.

Десь завивання, чийсь гавкіт.

Чиясь пісенька заспівана.

Розчинись, стань вином у моєму тонкому келиху.

Засинай вічним сном у цьому жалобному залі.

Солодким сном засинай в очікуванні світанку.

Десь завивання, чийсь гавкіт.

Чиясь пісенька заспівана.

Розчинись, стань вином у моєму тонкому келиху.

Засинай вічним сном у цьому жалобному залі.

Моїх сестер чудовий вигляд,

Їхня пісня звучить у ночі.

Нехай погляд трохи отруйний,

Але ласки гарячі!

Дурман по кімнатах розлитий,

Тремтить вогонь свічки.

Їх ніжність хіть розпалить,

Як зв'язку дров у печі.

Пізнай же рай в обіймах їх,

Покуштуй пристрасть сповна.

Забудь про тягар діл мирських.

Кохання ніч сповнена.

О борт хвиля корабель б'є.

Коли прийде світанок.

Одна тебе майже доп'є.

Моїх сумнівів нема.

Туманом прихований, як вдова під вуаллю,

Мчить корабель, захід сонця наздоганяючи.

Як кішка, граючи з мишачою шваллю,

Я ріжу команду і за борт кидаю.

Набиті землею корабельні трюми

І примара виходить на палубу в ніч.

Команда все менше, матроси похмурі.

Ось сходить місяць, їм нічим не допомогти.

Я чую крізь дрімання, як хвилі хвилюються.

Про борт корабля, що відноситься в далечінь.

Його не затримають ні рифи, ні шторми,

Хоч блискавка в небі виблискує, як сталь.