The Voyage Of Bran - Cruachan

Bran walked alone to ease his mind

To reflect on life and love

Sweet music he heard come from behind

And from the sky above

So sweet was the tune that he fell asleep

Then awoke with a terrible fright

In the distance he heard a women weep

Drew his sword and held it tight

He saw on the ground a silver branch

Adorned with small whit flowers

He took the wand and returned to his home

He was absent for many hours

His royal friends were gathered there

When a woman appeared in their midst

She calmed the host and sung to Bran

Of a land of beauty and myth

«I brought you the branch of Emain

As a token of my desire

Journey forth to the land of women

Of solitude they do tire.»

«No slandering will you find there

Nor treachery will you see

I ask you now to plan and prepare

For your voyage across the sea.»

The fallowing day Bran sailed to the West

With a host of men by his side

Two days and night upon the sea

Only the stars to act as their guide

From out of the west a chariot came

Bearing Manannan — son of Lir

Bran learned that he will find glory and fame

And the land he is seeking is near

After some time they discovered the land

A host of women stood on the shore

Bran covered his face and raised a hand

He was reluctant to go ashore

The chief of women cast a single thread

That pierced the hand of Bran

Despite this act Bran felt no dread

As his boat was pulled to shore

His men paired off with the women there

And Bran stayed with their chief

The passage of time was hidden from them

They believed their time was brief

For what seemed like only just one year

Was really centuries more

They passed their time with joy and cheer

As their journey became folklore

A longing then came to all the men

And they planned to return to their land

The women were loath to let them go

And issued the following command —

«Walk ye not on the land of Eirann

To do so will bring your demise

Go forth and quell your longing

Then return to our western skies.»

The men arrived at Eirann’s shore

And were greeted by a great host

They heard of Bran from ancient lore

And thought he no more than a ghost

A soldier of bran then leapt ashore

But instantly turned to dust

Bran decided to leave once more

To return to the women of lust!

Бран йшов один, щоб розслабитися

Щоб подумати про життя та кохання

Приємна музика, яку він чув, лунає ззаду

І з неба вгорі

Мелодія була настільки солодкою, що він заснув

Потім прокинувся від жахливого переляку

Вдалині він почув, як плакала жінка

Вихопив меч і міцно тримав його

Він побачив на землі срібну гілку

Прикрашений дрібними квітами

Він взяв паличку й повернувся до свого дому

Він був відсутній багато годин

Там зібралися його королівські друзі

Коли серед них з’явилася жінка

Вона заспокоїла ведучого і заспівала Брану

Про краю краси та міфів

«Я приніс тобі гілку Emain

Як знак мого бажання

Подорож у країну жінок

Вони втомлюються від самотності».

«Там ви не знайдете наклепу

Ні зради не побачиш

Я прошу вас спланувати й підготуватися

Для вашої подорожі по морю».

Наступного дня Бран відплив на Захід

З безліччю чоловіків поруч

Два дні і ніч на морі

Лише зірки, щоб виступати в якості їх провідника

Із заходу прибула колісниця

Виношування Мананнана — сина Ліра

Бран дізнався, що він знайде славу й славу

І земля, яку він шукає, близька

Через деякий час вони відкрили землю

На березі стояла група жінок

Бран закрив обличчя й підняв руку

Він неохотно виходив на берег

Начальник жінок кинув одну нитку

Це пробило руку Брана

Незважаючи на цей вчинок, Бран не відчув страху

Коли його човен витягнули на берег

Його чоловіки об’єдналися з жінками

А Бран залишився з їхнім начальником

Пробіг часу був прихований від них

Вони вважали, що їх час короткий

Здавалося б, всього один рік

Було справді більше століть

Вони провели час із задоволенням та веселощами

Оскільки їхня подорож стала фольклором

Тоді в усіх чоловіків охопила туга

І вони планували повернутися на свою землю

Жінки не хотіли їх відпускати

І видав таку команду —

«Не ходіть по землі Ейранн

Це приведе до вашої смерті

Ідіть і вгамуйте свою тугу

Тоді поверніться в наше західне небо».

Чоловіки прибули до берега Ейранна

І їх зустрів чудовий господар

Вони чули про Брана зі стародавніх переказів

І думав, що він не більше ніж привид

Тоді солдат із висівок вискочив на берег

Але миттєво перетворився на пил

Бран знову вирішив піти

Щоб повернутися до жінок хтивості!