The Middle Kingdom - Cruachan

We who are old yet fair of face

Thousands of years this world did grace

Beneath the earth away from men

Our Middle Kingdom it lies hidden

With sword in hand and our shields by our sides

We march in hoards we will never subside

Our DÚ Danann form has passed with time

But still we love music and still we love wine

We are of the forest, we are of the earth

Our heads full of knowledge our ways full of mirth

We know all the answers to questions unasked

We live in the light with no fear of the dark

It must be said we have dark evil breeds

Who plague mankind with their mischievous deeds

The Phooka, the Merrow, the wailing Bean-shee

Are hideous creatures as dark as can be

Avoid the lone thorn tree that grows in the field

Do not cut it down with the axe that you wield

It coarses magic from branch to root

And woe to he who eats its fruit

Of itself the tree did grow

From faerie magic cast long ago

Therefore we bid you to let it stand

Ill fortune to those who ignore our command

«We who are old, we are revered, born of the earth, immortal and feared»

In the dead of night see us dance on the hills

On fiddles and flutes we play jigs and reels

The sky is ablaze with a myriad of light

Our faerie music is heard through the night

We who are old yet fair of face

Thousands of years this world did grace

But modern man and his cynical ways

Are bringing us to the end of our days

Ми, старі, але світлі

Тисячі років цей світ дарував благодать

Під землею подалі від людей

Наше Середнє царство приховано

З мечем у руці та нашими щитами по боках

Ми маршируємо скарбами, які ніколи не вщухнемо

Наша форма DÚ Danann минула з часом

Але все-таки ми любимо музику і все одно любимо вино

Ми з лісу, ми з землі

Наші голови сповнені знань, наші шляхи сповнені веселі

Ми знаємо всі відповіді на незапитані запитання

Ми живемо на світлі, не боячись темряви

Треба сказати, що у нас темні злі породи

Які турбують людство своїми лихими вчинками

Phooka, Merrow, Bean-shee, що плаче

Огидні створіння настільки темні, наскільки це можливо

Уникайте самотнього терну, що росте в полі

Не рубайте його сокирою, якою ви володієте

Він згрублює магію від гілки до коріння

І горе тому, хто їсть його плід

Само по собі дерево виросло

З чарівної феї кинули давно

Тому ми пропонуємо вам залишити це відстоятися

Не пощастить тим, хто ігнорує нашу команду

«Ми, старі, ми шановані, народжені землею, безсмертні й страшні»

Глухої ночі побачите, як ми танцюємо на пагорбах

На скрипках і флейтах ми граємо на джигах і барабанах

Небо палає безліччю світла

Наша казкова музика лунає всю ніч

Ми, старі, але світлі

Тисячі років цей світ дарував благодать

Але сучасна людина і його цинічні способи

Доводять нас до кінця наших днів