The Children Of Lir - Cruachan

In a time of myth and magic

Lived a man of timeless power

Lir was his name

But his temper had turned sour

He would not be king of the land

Bov Dearg was chosen instead

Lir would pay no tribute to him

And secretly wished he was dead

Alas with time Lir’s wife did lie

And he was full of great sadness

Dearg heard this and sent word to Lir

To meet with him in his palace

When they met they both embraced

Their friendship was made then

Dearg summoned his daughter eve

And told Lir he must marry again

Lir’s love for Eve was as strong as with his first wife

A seed was planted, Fionnula and Aedh were born

But her next child birth would take away her life

Fiachra and Conn, from their mothers stomach were torn

Lir’s sadness knew no bounds —

He cried out to the night

Dearg was there to comfort him

And help him see the light

He had 4 beautiful children

And with time another bride

Eve’s sister Aoife would stay loyal to his side

But Aiofe had a jealous side — a canker in her mind

She moved against the children, love for them she could not find

She took them in her chariot to a lake not far away

And changed them into swans like night time into day

300 years on Derravaragh, so commenced the spell

The children would swim to the shore, their story to tell

300 years on the sea of Moyle, a cruel and bitter place

The children missed their father here, the smile upon his face

In the sea of Moyle the waves did crash

And beat the land with might

The rain fell fierce and the wind blew hard

The swans all feared for their lives

Fionnula was strong and wisest of all

And guarded her brothers from strife

Under her wings they hid from night

And waited for the morning light

Finally the day did come

To leave this terrible sea

300 more years to live as swans

Then they at last would be free

To Inish Gluaire the swans did fly

As fast as they could go

New lands and kingdoms everywhere —

Fionnula did see down below

There they waited, till at last the day did dawn

The spell was ending

They felt themselves transform

They were now ancient

Their youth was gone forever

And as they died

They held hands and went together

У час міфів і магії

Жила людина позачасної сили

Його звали Лір

Але його настрій скисав

Він не був королем країни

Натомість був обраний Бов Дірг

Лір не віддав би данини йому

І таємно побажав, що він помер

На жаль, з часом дружина Ліра збрехала

І він був сповнений великого смутку

Дірг почув це й надіслав повідомлення Ліру

Зустрітися з ним у його палаці

Коли вони зустрілися, обидва обнялися

Тоді зав’язалася їхня дружба

Дірг викликав дочку напередодні

І сказав Лір, що він мусить знову одружитися

Любов Ліра до Єви була такою ж сильною, як і до його першої дружини

Було посіяне зерно, народилися Фіоннула та Аед

Але наступне народження дитини забере її життя

У Фіахри і Конна у матері розірвали живіт

Смуток Ліра не мав меж —

Він кричав до ночі

Дірг був там, щоб втішити його

І допоможи йому побачити світло

Мав 4 прекрасних дітей

А з часом ще одна наречена

Сестра Єви Аойфе залишиться вірною йому

Але у Айофи була ревнивість — яка в її голові

Вона рухалася проти дітей, любові до них не могла знайти

Вона відвезла їх на колісниці до озера неподалік

І перетворив їх на лебедів, як ніч на день

300 років на Дерравараг, так почалося заклинання

Діти підпливали до берега, щоб розповідати свою історію

300 років на морі Мойл, жорстокому й гіркому місці

Діти сумували за батьком тут, усмішкою на його обличчі

У морі Мойла хвилі дійсно розбивалися

І з силою бив землю

Йшов лютий дощ і дув сильний вітер

Всі лебеді боялися за своє життя

Фіоннула був сильним і мудрішим з усіх

І берегла своїх братів від чвар

Під її крилами вони ховалися від ночі

І дочекався ранкового світла

Нарешті день настав

Щоб покинути це жахливе море

Ще 300 років, щоб жити як лебеді

Тоді вони, нарешті, стануть вільними

До Ініша Глуайра лебеді дійсно летіли

Наскільки швидко вони могли йти

Нові землі та королівства всюди —

Фіоннула бачив внизу

Там вони чекали, поки нарешті не світалося

Заклинання закінчувалося

Вони відчули, що змінюються

Тепер вони були стародавніми

Їхня молодість пішла назавжди

І як вони померли

Вони взялися за руки і пішли разом