Marigold - Count Zero

You and I are one

In fear of loneliness

And danger of neglect.

We’re apt to wither in distress.

Cold rush of water fills

This rusted tin of corn

And all to risk a prick

From your neighbor Rose’s thorn.

Come on, Marigold, where’s that geekish grace?

The moon is mute and cold.

Let your sweet breath fill the space.

Soon you will bloom into

A woman, pure and royal.

You’ll be released for good

From the black prison of this soil.

I’ll show you to the streams.

We’ll run through woods and moors

'Til you can smell the sea.

Watch the tides embroider shores.

Come on, Marigold, when will the sun replace

Your leaves with arms to hold,

And your petals with a face?

They placed you on the sun-drenched side

And whispered while the earth around you dried.

Your throat quenched only 'cause you cried.

While everything you’d grown up with had died.

All you had had died.

Come on, Marigold, where’s that geekish grace?

The gods are growing old!

Tell me when can we embrace?

Ти і я — одне ціле

У страху самотності

І небезпека нехтування.

Ми схильні зів’янути в біді.

Холодний приплив води наповнює

Ця іржава банка кукурудзи

І все, щоб ризикнути уколом

З колючки твоєї сусідки Рози.

Давай, Мереґолд, де ця чудернацька грація?

Місяць німий і холодний.

Нехай ваше солодке дихання заповнить простір.

Скоро ти розквітнеш

Жінка, чиста і королівська.

Ви будете звільнені назавжди

З чорної в’язниці цієї землі.

Я покажу вам потоки.

Ми будемо бігати лісами та болотами

Поки не відчуєш запах моря.

Спостерігайте, як припливи вишивають береги.

Давай, чорнобривці, коли сонце замінить

Твої листочки з руками, щоб тримати,

А ваші пелюстки з обличчям?

Вони поставили вас на залиту сонцем сторону

І шепотів, поки земля навколо вас сохла.

Твоє горло стиснулося лише тому, що ти плакав.

Поки все, на чому ти виріс, померло.

Усе, що ти мав, померло.

Давай, Мереґолд, де ця чудернацька грація?

Боги старіють!

Скажи, коли ми зможемо обійнятися?