Cry for Sugar - Count Zero

Last night they done caught me, trying to direct my dreams

I had one where I was writing a book called «Tree Street»

Where a man from outer space came and vanished, without a trace

I’d based it on this old unexplained crime involving two good ol' boys

Who’d seen this strange dude near their ice cream van.

He appears one night on Elm and Oak Street, strutting proud

Like a hard-up hen clucking loud in his barred-up pen.

They sauntered up slow, saying, «Stranger?

Somethin' wrong?»

See, every flick of his wrists was just a cry for sugar

And every lick of his lips meant «My throat is dry!»

And every tick of his eye meant «Heavens help me!»

And in an ice cream van they made our Spaceman cry.

They said «Mister, you don’t come from round here, do ya?»

«Look here, Mister, gonna call you Miss. Understood?!»

«Ain't that you neath the mission bell?»

«Ain't you cruisin' the wishing well?»

«Just who do you think you are?»

«You gettin' scared?

Am I sending chills all over your body?»

Every flick of his wrists was just a cry for sugar

And every lick of his lips meant «My throat is dry!»

And every tick of his eye meant «Heavens help me!»

And in an ice cream van they made our Spaceman cry.

Минулої ночі вони спіймали мене, намагаючись керувати моїми мріями

У мене був такий, де я писав книгу під назвою «Вулиця дерев»

Де людина з космосу прибула і зникла безслідно

Я заснував це на цьому старому непоясненому злочині за участю двох добрих старих хлопців

Хто бачив цього дивного чувака біля їхнього фургона з морозивом?

Одного вечора він з’являється на вулиці В’язів і Дубів, пишаючи себе

Як курка, яка кудкудакає у своєму заґратованому загоні.

Вони повільно пішли, кажучи: «Незнайомець?

Щось не так?»

Бачиш, кожен помах його зап’ястками був просто криком про цукор

І кожне облизування його губ означало «У мене пересохло в горлі!»

І кожна тріскотка його ока означала «Небеса допоможи мені!»

А в фургоні з морозивом вони розплакали нашого Космонавта.

Вони сказали: «Містер, ви ж не звідси, чи не так?»

«Послухайте, містере, називатиму вас міс. Зрозуміло?!»

«Хіба це не ти біля місійного дзвона?»

«Хіба ти не круїзуєш колодязем бажань?»

«Ким ви себе вважаєте?»

«Ти боїшся?

Я посилаю мороз по всьому тілу?»

Кожен помах його зап’ястками був просто криком про цукор

І кожне облизування його губ означало «У мене пересохло в горлі!»

І кожна тріскотка його ока означала «Небеса допоможи мені!»

А в фургоні з морозивом вони розплакали нашого Космонавта.