Senza Pensieri - Clementino, TheRivati

Ma che sarà?

Quando il tempo cambierà

Chissà cosa farai?

Quando tutto questo passerà, e passerà…

Alle medie i professori ci chiamavano ritardati mentali

Tutti coi capelli uguali fatti a criminali

Ballavamo trance ai Mak P

Arrivavamo in discoteca in tre sopra a un Si

Quando ero a scuola dopo l’occupazione

Ci misero dentro un salone di una villa abbandonata a fare lezione

Passare le ore

Copiare il compito di matematica, 'uanema, fuori dal balcone

Dream team, la tribù che dal Sud

E con l’asso di bastoni sulla targa a testa in giù

Non c’era un cazzo e inventavamo i giochi più strani

Lo schiaffo del soldato, a nascondino, fra', non ci trovavi

Le impennate con le moto truccate anormali

Il mio scooter, fra', lascia dietro la Ferrari ('uanema!)

Ero perso tra i sogni e i miei tabù

Senza fare il biglietto sul bus!

Camminando per le vie della città

Osservando poi la strada che se ne va

Vagando, svarionando senza pensieri

Tu puoi guardar cader le stelle dei desideri…

E cominciai a fare rap

All’epoca suonare nei locali era difficile per me, sai perché?

Il tipo mi diceva «Sì, ma quanta gente mi porti?»

Se lo sapevo facevo il PR, cumpariè

Forse è meglio iniziare a fare le gare

Che tanto meno fai dei soldi e poi ti fai notare

E i miei dicevano «Cleme', statt' accort'»

Andavo solo, senza doppie, manager e scort'

Le partite ai videogiochi fino all’alba

Con quelli seri, i miei fratelli, botte da orbi sul divano

Scugnizzi per le strade, hinterland napoletano

Una mente contorta come Frank Matano

E mi affidavo alla saggezza degli anziani

Che mi dicevano di rispettare i sogni e i piani

Hai imparato a camminare e mo' ti piace correre

Sì, ma fai piano, così tu andrai lontano

Camminando per le vie della città

Osservando poi la strada che se ne va

Vagando, svarionando senza pensieri

Tu puoi guardar cader le stelle dei desideri…

La mia vita suddivisa tra pagine e righe, i pensieri

Dalla mattina alle 15, intendo fino a ieri

Così la svolta parte da una birra al bar

Le gare, musica illuminaci la via più giusta a noi guerrieri

E mi domando che sarà quando il tempo passerà

Voltandomi vedrò lo sfondo della strada scomparire da lontano

E le abitudini che qua sono diverse dal posto in cui sono nato

Dove respiro aria di mare, aspiro ad arginare questa negatività

Fino ad arrivare lassù sulla punta di una vetta

Sventolando una bandiera con la faccia di una iena estrema

E non lo so se poi tornerò

Sui miei passi, bro', al massimo è un classico

Che chi ritorna indietro lo fa senza rimorso

Quindi se c'è un muro ci si passa attraverso

Camminando sulla sabbia a piedi nudi

E sentire sotto l’acqua l’effetto che fa

E poi cantare respirando aria di mare

E puoi andare a far l’amore fino a quando ti pare

Ma che sarà?

Quando il tempo cambierà

Chissà cosa farai?

Quando tutto questo passerà e passerà…

Але що це буде?

Коли змінюється погода

Хто знає, що ти будеш робити?

Коли все це пройде, і пройде...

У молодших класах професори називали нас розумово відсталими

Усі з однаковими волоссям, створеними для злочинців

Ми танцювали транс у Mak P

Троє з нас прибули на дискотеку поверх «Так».

Коли я навчався після окупації

Нас помістили в хол покинутої вілли давати уроки

Минути години

Скопіюйте тест з математики, 'uanema, з балкона

Команда мрії, плем'я з Півдня

І з тузом палиць на тарілці догори ногами

Не було лайна, і ми винайшли найдивніші ігри

Ляпас солдата, хованки, між ', ти не міг нас знайти

Візки з ненормальними фальсифікованими велосипедами

Мій скутер між ' залишає Ferrari позаду (' uanema!)

Я загубився між мріями та своїми табу

Не купуючи квитка в автобусі!

Прогулянка вулицями міста

Потім спостерігаємо за дорогою, що відходить

Блукання, тупіння без думок

Ви можете спостерігати, як падають зірки бажань...

І я почав читати реп

У той час мені було важко грати в клубах, знаєте чому?

Хлопець казав мені: «Так, але скільки людей ти мені приведеш?»

Якби я знав, що зробив піар, cumpariè

Можливо, краще почати бігти

Тим менше ви заробляєте грошей, а потім вас помічають

А мої батьки сказали: «Клеме, статт»

Я йшов один, без двійників, менеджерів і конвоїрів

Ігри у відеоігри до світанку

З серйозними, брати мої, джміль на дивані

Скуніцці на вулицях, неаполітанські глибинки

Викривлений розум, як Френк Матано

І я покладався на мудрість старших

Говорить мені поважати мрії і плани

Ви навчилися ходити, а тепер вам подобається бігати

Так, але повільно, так далеко зайдеш

Прогулянка вулицями міста

Потім спостерігаємо за дорогою, що відходить

Блукання, тупіння без думок

Ви можете спостерігати, як падають зірки бажань...

Моє життя розділене між сторінками і рядками, думками

З ранку до 15, я маю на увазі до вчорашнього дня

Тож переломний момент починається з пива в барі

Змагання, музика просвічують нас, воїнів, як треба

І мені цікаво, що буде, коли мине час

Обернувшись, я побачу, що тло дороги зникає здалеку

І звички, які тут відрізняються від того місця, де я народився

Там, де я дихаю морським повітрям, я прагну зупинити цей негатив

Поки не піднімешся на вершину вершини

Розмахування прапором з обличчям екстремальної гієни

І я не знаю, чи повернуся я пізніше

За моїми слідами, брате, це в кращому випадку класика

Щоб той, хто повертається, робить це без докорів сумління

Тому, якщо є стіна, ви пройдете через неї

Ходьба по піску босими ногами

І відчуйте ефект, який він має під водою

А потім співати, дихаючи морським повітрям

І ти можеш займатися любов’ю скільки завгодно

Але що це буде?

Коли змінюється погода

Хто знає, що ти будеш робити?

Коли все це пройде і пройде...