Inchiostro - Clementino

Ogni testo che scrivo col sangue

È nata jurnata ca' me passa

E dopo tutte quelle notti in bianco

Io saprò riprendermi mai stanco

Guarda quann' sento stu richiamo

Ca me fa bastard quann' son

Si diffonde tra le mie serate

E le luci metropolitane

Certa gente che crede ancora alle favole

Io ho smesso da tempo di raccontarle anche di crederci che diamine!

Ci vado fino a dentro come con le tane i ratti

L’ombra della penna sul foglio si muove a scatti

Quando la forza resta sempre mente, cuore e minchia

Queste quartine fanno male fra: un colpo di cinghia

Le mie parole tra lo smog e questo sole picchia

Allora accendigli sto bob fra che lo ripiglia!

Mi perdo tra le lettere composte dall’inchiostro

Per diventare un mostro, occorre il Mare Nostro

Si fratè però 'ngap devi stare apposto

Senza nè, se, suoni e se ne cade il posto

Dici che è distante si ma fra lo raggiungiamo

Scrivo con il sangue appena sento il suo richiamo

E me trov' semp chiu' distante ra' realtà

E sta musica fratm me ven a' piglià

Eppure oggi che si sono fatte le 5 dalla mia persiana si intravedono colori dal

giardino

Il sonno arriva da dietro le quinte

Chiudo gli occhi nascosto e poi parto come un viaggiatore clandestino

E po' quann' t’adduorm, nun saccij ca te suonn

Ricit ambress ambress chissà che s’arricorda

Restano in mente rime

La musica il mio premio, passato senza fine

E seguire la strada

Verso chi mi salverà o chi sap buon si t’adda ricere fra

Mentre tutto scorre io sono su a comporre, butto giù sta torre

Chi è distrutto e corre ancora!

(Hai presente quei momenti in cui ti senti molto giù, non sai come…

Quanta paranoia!

C'è solo una cosa da fare…

Manda via, manda via, manda via, manda via di qua)

Qui fuori è tempesta per la mia poesia

Ma dentro c'è questa ossessiva mania

È quello che resta alla fine da qui

Microfono che scalda gli animi al via (x2)

Будь-який текст я пишу кров'ю

Юрната ca 'me passes народилася

І після всіх тих безсонних ночей

Я буду знати, як відновитися, ніколи не втомлюючись

Подивіться, коли я чую цей дзвінок

Ca fa bastard quann 'sin

Він поширюється між моїми вечорами

І столичні вогні

Деякі люди, які досі вірять у казки

Я вже давно перестав їй казати, щоб вона вірила в те, що за біса!

Я підіймаюся всередину, як щури з норами

Тінь від пера на аркуші рухається ривками

Коли сила завжди розум, серце і член

Ці чотиривірші болять між: ремінним пострілом

Мої слова між смогом і цим сонцем прибиває

Тоді увімкніть Я боб між хто бере його назад!

Я гублюся серед букв, складених з чорнила

Щоб стати монстром, потрібен Маре Ностро

Так, однак, 'ngap ви повинні бути в порядку

Без ні, якщо, звуків і місце випадає

Ви кажете, що це далеко, так, але ми досягаємо цього між ними

Я пишу кров’ю, як тільки чую його дзвінок

І я вважав це завжди близьким до реальності

І це музика, в той же час я приходжу на «piglià».

І все ж сьогодні, коли 5 годин, з мого затвора можна побачити кольори з

сад

Сон приходить із-за лаштунків

Я закриваю очі, ховаючись, а потім виїжджаю як нелегальний мандрівник

І po 'quann' t'adduorm, nun saccij ca te suonn

Річіт Амбресс Амбресс, яка знає, що вона пам'ятає

Рими залишаються на увазі

Музика моя нагорода, нескінченне минуле

І слідувати дорогою

До того, хто мене врятує або хто вміє закохатися

Поки все тече, я складаю, скидаю цю вежу

Хто знищений і досі біжить!

(Ви знаєте ті моменти, коли ви відчуваєте себе дуже пригніченими, ви не знаєте, як ...

Скільки параної!

Залишається тільки одна річ...

Відправляй, відправляй, відсилай, відправляй звідси)

Тут бурхливо для моєї поезії

Але всередині є ця нав’язлива манія

Це те, що врешті-решт залишилося звідси

Мікрофон, який зігріває душу на старті (x2)