Lakes of Pontchartrain - Christy Moore

It was one fine March morning I bid New Orleans adieu

And I took the road to Jackson town, my fortune to renew

I cursed all foreign money, no credit could I gain

Which filled me heart with longing for the lakes of Ponchartrain

I stepped on board of a railroad car beneath the morning sun

I rode the rods till evening and I laid me down again

All strangers there no friends to me till a dark girl towards me came

And I fell in love with my Creole girl by the lakes of Ponchartrain

I said, «Me pretty Creole girl, me money here’s no good

If it weren’t for the alligators, I’d sleep out in the wood.»

«You're welcome here, kind stranger, from such sad thoughts refrain

For me Mammy welcomes strangers by the lakes of Ponchartrain

She took me into her Mammy’s house, and treated me right well

The hair upon her shoulders in jet black ringlets fell

To try and paint her beauty, Im sure twould be in vain

So handsome was my Creole girl by the lakes of Ponchartrain

I asked her if she’d marry me.

She said that ne’er could be

For she had got a lover and he was far at sea

She said that she would wait for him and true she would remain

Till he’d return to his Creole girl on the lakes of Ponchartrain

Its fare thee well, me Creole girl, I never may see you more

I’ll neer forget your kindness in the cottage by the shore

And at each social gathering, a flowing bowl I’ll drain

And I’ll drink a health to my Creole girl by the lakes of Ponchartrain

Це був один прекрасний березневий ранок, коли я прощався з Новим Орлеаном

І я поїхав до Джексон-тауна, щоб поновити свій стан

Я прокляв усі іноземні гроші, я не міг отримати жодного кредиту

Що наповнило моє серце тугою за озерами Поншартрена

Я ступив на борт залізничного вагона під ранковим сонцем

Я катався на вудилищах до вечора і знову поклав себе

Усі незнайомці там не є для мене друзів, поки до мене не підійшла темна дівчина

І я закохався у свою креольку біля озёр Поншартрен

Я сказав: «Я гарна креолька, мені гроші тут не хороші

Якби не алігатори, я б спав у лісі».

«Ласкаво просимо, любий незнайомець, від таких сумних думок стримайся

Для мене Мама зустрічає незнайомців біля озер Поншартрен

Вона взяла мене в будинок своєї мами і добре зі мною ставилася

Волосся на її плечах у чорних кульках спадали

Спробувати намалювати її красу, напевно, було б марно

Такою гарною була моя дівчина-креолька біля озер Поншартрен

Я запитав її, чи вийде вона за мною.

Вона сказала, що не може бути

Бо в неї був коханець, а він був далеко в морі

Вона сказала, що буде чекати його і правда залишиться

Поки він не повернеться до своєї креольської дівчини на озерах Поншартрейн

Прощай, я креолька, я не побачу тебе більше

Я ніколи не забуду твою доброту в котеджі біля берега

І на кожному святковому зібранні я осушую течу миску

І я вип’ю здоров’я своїй креольській дівчині біля озер Поншартрейн