Ces petits luxes - Christophe

Ces petits luxes providentiels

N’ont plus l' goût de nos amours

Bien chambrées

Du grand hôtel vide à la rue, il n’y a qu’un pas

La foule qui me mène à toi a tout l’air, l’air d’un faux pas

Le Raphaël, seul, a du vernis quand je balance

Entre deux belles, entre deux belles

Le superflu c’est l’amour, me comprends-tu?

Ton indifférence est le cœur de ma folie

Et ton allure singulière a la distance et la beauté

Des photos glacées que j’aime

Plus tu m'échappes, plus tu me plais

Au jeu de l’amour, on s’est bien ruinés

Tes seins, ta peau douce, tes yeux mouillés

Ta jeunesse, désormais me laissent sans regrets

Le superflu c’est l’amour, le comprends-tu?

Ton indifférence me va droit au cœur

Tes accents superficiels ont la distance et la beauté

Désespérées des rares instants perdus ensemble

C’est dommage, rien ne va plus

Entre nous, rien ne va plus

Ces petits luxes providentiels

N’ont plus l' goût de nos amours

Bien chambrées

Plus tu m'échappes, plus ça me frappe

Je retombe amoureux, là, presque aussi sec

Je te dis «Reste !», j' retourne ma veste

Nous voilà encore une fois dans de beaux draps

Plus tu m'échappes, plus tu m' plais

Et c’est comme ça que tu m’attrapes

Non, n’essaie pas de comprendre

Ce qui t'échappe, c’est toujours moi

Ces petits luxes providentiels

Ont le dégoût de nos amours

Même chambrées

Ces petits luxes providentiels

Font leurs adieux au Raphaël

En privé

Ці маленькі провиденційні розкоші

Більше не мати смаку нашого кохання

Добре камерний

Від великого порожнього готелю до вулиці один крок

Натовп, що веде мене до вас, виглядає як помилка

Рафаель, один, має блиск, коли я качаю

Між двома красунями, між двома красунями

Зайве це любов, ти мене розумієш?

Твоя байдужість — серце мого божевілля

І ваша неповторна привабливість має відстань і красу

Заморожені фотографії, які мені подобаються

Чим більше ти уникаєш від мене, тим більше ти мені подобаєшся

У грі в любов ми добре розорені

Твої груди, твоя м’яка шкіра, твої вологі очі

Ваша молодість тепер не залишає мене без жалю

Зайве це любов, ти це розумієш?

Ваша байдужість прямує до мого серця

Ваші поверхові акценти мають відстань і красу

Відчайдушно прагне до рідкісних моментів, втрачених разом

Шкода, більше нічого не йде

Між нами нічого не йде

Ці маленькі провиденційні розкоші

Більше не мати смаку нашого кохання

Добре камерний

Чим більше ти уникаєш від мене, тим більше це вражає мене

Я знову закохаюся, там, майже так само сухо

Я кажу тобі «Залишайся!», перевертаю куртку

Ось ми знову в глибокій біді

Чим більше ти втікаєш від мене, тим більше ти мені подобаєшся

І так ти мене ловиш

Ні, не намагайся зрозуміти

Те, що тебе уникає, це завжди я

Ці маленькі провиденційні розкоші

Відраза нашим коханням

Ті самі кімнати

Ці маленькі провиденційні розкоші

Попрощайтеся з Рафаелем

В приватному житті