Les mots bleus - Christophe

Il est six heures au clocher de l'église

Dans le square les fleurs poétisent

Une fille va sortir de la mairie

Comme chaque soir je l’attends

Elle me sourit

Il faudrait que je lui parle

À tout prix

Je lui dirai les mots bleus

Les mots qu’on dit avec les yeux

Parler me semble ridicule

Je m'élance et puis je recule

Devant une phrase inutile

Qui briserait l’instant fragile

D’une rencontre

D’une rencontre

Je lui dirai les mots bleus

Ceux qui rendent les gens heureux

Je l’appellerai sans la nommer

Je suis peut-être démodé

Le vent d’hiver souffle en avril

J’aime le silence immobile

D’une rencontre

D’une rencontre

Il n’y a plus d’horloge, plus de clocher

Dans le square les arbres sont couchés

Je reviens par le train de nuit

Sur le quai je la vois

Qui me sourit

Il faudra bien qu’elle comprenne

À tout prix

Je lui dirai les mots bleus

Les mots qu’on dit avec les yeux

Toutes les excuses que l’on donne

Sont comme les baisers que l’on vole

Il reste une rancœur subtile

Qui gâcherait l’instant fragile

De nos retrouvailles

De nos retrouvailles

Je lui dirai les mots bleus

Ceux qui rendent les gens heureux

Une histoire d’amour sans paroles

N’a plus besoin du protocole

Et tous les longs discours futiles

Terniraient quelque peu le style

De nos retrouvailles

De nos retrouvailles

Je lui dirai les mots bleus

Les mots qu’on dit avec les yeux

Je lui dirai tous les mots bleus

Tous ceux qui rendent les gens heureux

Tous les mots bleus…

Tous les mots bleus…

На вежі церкви шоста година

На площі квіти поетизують

З ратуші збирається вийти дівчина

Як кожну ніч я чекаю

Вона посміхається мені

Я повинен поговорити з ним

За будь-яку ціну

Я скажу їй блакитні слова

Слова, які ми говоримо очима

Розмовляти мені здається смішним

Я злітаю, а потім відступаю

Перед марним реченням

Хто б зламав тендітну мить

З зустрічі

З зустрічі

Я скажу їй блакитні слова

Ті, хто робить людей щасливими

Я подзвоню їй, не називаючи її імені

Можливо, я старомодна

У квітні дме зимовий вітер

Я люблю досі тишу

З зустрічі

З зустрічі

Немає більше ні годинника, ні шпиля

На площі дерева повалені

Я повертаюся нічним поїздом

На пероні я бачу її

який посміхається мені

Вона повинна буде зрозуміти

За будь-яку ціну

Я скажу їй блакитні слова

Слова, які ми говоримо очима

Усі виправдання, які ми даємо

Схожі на поцілунки, які ми крадемо

Залишається тонка образа

Хто б зіпсував тендітну мить

Про наше возз'єднання

Про наше возз'єднання

Я скажу їй блакитні слова

Ті, хто робить людей щасливими

Історія кохання без слів

Протокол більше не потрібен

І всі довгі пусті розмови

Дещо заплямує стиль

Про наше возз'єднання

Про наше возз'єднання

Я скажу їй блакитні слова

Слова, які ми говоримо очима

Я скажу їй усі блакитні слова

Кожен, хто робить людей щасливими

Усі блакитні слова...

Усі блакитні слова...