В родных катакомбах - ChipaChip

я прохожу старый сквер

скучал очень сильно по ним в Москве

хорошо там, где нас нет

наша life - есть кювет

важно остаться в ней на скилле

пока на найках ещё летает твой скелет

прохожу старый сквер, он о многом опять напомнит

подарит строчек, с лихвой, на целый альбом мне

намёк, что прежними не стать, сделает больно

нам довелось сюда вылезти из подполья

раньше в погоне за мечтами, сейчас же за модой

оставлю на микро молодость a.k.a шиза модерн

щас руки с ней в замок, а раньше на кнопки - замуты

форточки вряд ли уступали там трубам заводов

в старой панельке зажгу абажур, в глянцевом мире выкупай меня по типажу

я этой лирики ведь всей ещё тот обожун, и пока есть хоть одни уши - я не ухожу

этот город в котором, сплин, что так дорог

ведёт по коридорам, где кенты шмаль и дуры

в голове монитором, ряд дверей в кучи комнат

за которыми корни и мы любим и помним

город в котором, сплин, что так дорог

ведёт по коридорам, где кенты шмаль и дуры

в голове монитором, ряд дверей в кучи комнат

и нас любят и помнят, в родных катакомбах

им этого не понять, утро, а ты уже так помят

долбишь на трубу, где твердят, что не абонент

но это не аргумент и времени тупо нет

память о тебе - это главный мой оппонент

им этого не понять, нас садят на депрессняк всё

лица и моменты, что сегодня опять приснятся

и все эти сны, больно похожи на явь

и во всех тех ямах, мог бы зарыть быть я

в этой матрице не встретить нам Ривза Киану

не видно суши нам той памяти из океана

и мы приняли решение смириться и плыть

погружаясь ещё глубже с нажатием play...

я проходжу старий сквер

нудьгував дуже сильно за ними в Москві

добре там де нас немає

наша life – є кювет

важливо залишитися в ній на скілі

поки на найках ще літає твій скелет

проходжу старий сквер, він багато про що знову нагадає

подарує рядок, з лишком, на цілий альбом мені

натяк, що колишніми не стати, зробить боляче

нам довелося сюди вилізти з підпілля

раніше в гонитві за мріями, зараз же за модою

залишу на мікро молодість a.k.a шиза модерн

зараз руки з нею в замок, а раніше на кнопки - замути

кватирки навряд чи поступалися там трубам заводів

у старій панельці запалю абажур, у глянцевому світі викупай мене за типажем

я цієї лірики всієї ще той обожун, і поки є хоч одні вуха - я не йду

це місто в якому, сплін, що так дорогий

веде коридорами, де кети шмаль і дури

у голові монітором, ряд дверей у купи кімнат

за якими коріння і ми любимо і пам'ятаємо

місто в якому, сплін, що так дорогий

веде коридорами, де кети шмаль і дури

у голові монітором, ряд дверей у купи кімнат

і нас люблять і пам'ятають, у рідних катакомбах

їм цього не зрозуміти, ранок, а ти вже так пом'ятий

довбаєш на трубу, де твердять, що не абонент

але це не аргумент і часу тупо немає

пам'ять про тебе – це головний мій опонент

їм цього не зрозуміти, нас садять на депресняк.

особи та моменти, що сьогодні знову насняться

і всі ці сни, боляче схожі на дійсність

і в усіх тих ямах, міг би закопати бути я

у цій матриці не зустріти нам Рівза Кіану

не видно суші нам тієї пам'яті з океану

і ми вирішили змиритися і плисти

поринаючи ще глибше з натисканням play...