В отдалении - ChipaChip

Я за тобой бегу, ведь мне без тебя тут не варик.

Бегу за тобой, как за сном уставший дневальный.

Потрачу на букет все деньги, в субботу в увале.

Flash back, авария, былого слепящее зарево.

Я улыбнусь в ответ, но твои по щёчкам ручьи.

Рой звонких пощёчин и фраз, что не смог тебя приручить.

Роман прочитан.

Образ вшит в память, как микрочип.

Поиск закончен этих — тебе очень нужных причин.

Как-то в глазах твоих всё то, что горело поблекло —

В них горы пепла, а вокруг лишь порочные пекло.

Плетусь умотанный с обочин глухого проспекта;

Ноги не слушают и вряд ли нам взять тут разбег так.

И мы, как тени — в полдень продолжим вновь исчезать.

Щёки под трип расчесав, не вняв полёт стрел на часах.

Надежду утопив на дне гранённых стаканов.

Останусь для тебя безмолвным, смешным истуканом.

Припев:

А дни летят выше, чем эти крыши.

А окна гаснут и в нас нету толка.

И мы одни, нас никто не услышит.

Не услышит опять нас никто.

Бывало всякое с тобой, но не без косяков;

Но все же люблю до сих пор, и запах лишь твой от всех кофт.

Нам этих рек мало, они соразмерны секундам.

Ваш мир так скудно выглядит.

Средний палец всем умным.

Я тут один, я в отдалении, как Робинзон Крузо —

От этих позеров, от фэнов Каспийского Груза.

Глаза за шторами, ты прыгаешь в новенький «Крузер».

Так грустно, ведь тот трепет шелк твоих кос светло-русых.

«Начать с нуля»!

— всё под затёртый довольно девиз.

Я ухмыляюсь в который раз, видя этих девиц.

Всё как обычно — флирт, текила, наркотики, визг.

Ржавый рассвет и привычный слив в повседневный invis.

С тобой косячил вечно, без тебя чаще раз в десять.

Под эти песни о тебе, их легко так раздеть всех.

Предупредив — мол ни на чё больше, чем не надейся.

Встречая снова тебя проклинал мир, что так тесен.

Припев:

А дни летят выше, чем эти крыши.

А окна гаснут и в нас нету толка.

И мы одни, нас никто не услышит.

Не услышит опять нас никто.

Я за тобою біжу, адже мені без тебе тут не варік.

Біжу за тобою, як за сном втомлений дневальний.

Витрачу на букет всі гроші, у суботу в увалі.

Flash back, аварія, колишнього сліпучу заграву.

Я посміхнуся у відповідь, але твої по щічках струмки.

Рой дзвінких ляпасів і фраз, що не зміг тебе приручити.

Роман прочитаний.

Образ вшитий у пам'ять, як мікрочіп.

Пошук закінчено цих — тобі дуже потрібних причин.

Якось у очах твоїх все те, що горіло поблякло —

В них гори попелу, а навколо лише порочні пекло.

Плутаюся вмотаний з узбіччя глухого проспекту;

Ноги не слухають і навряд чи нам взяти тут розбіг так.

І ми, як тіні — опівдні продовжимо знову зникати.

Щоки під трип розчесаючи, не послухавши політ стріл на годиннику.

Надію втопивши на дні гранених склянок.

Залишуся тобі безмовним, смішним бовваном.

Приспів:

А дні летять вище, ніж ці дахи.

А вікна гаснуть і в нас нема толку.

І ми одні, нас ніхто не чує.

Не почує знову нас ніхто.

Бувало всяке з тобою, але не без косяків;

Але все ж люблю досі, і запах лише твій від усіх кофт.

Нам цих річок мало, вони пропорційні секундам.

Ваш світ так бідно виглядає.

Середній палець усім розумним.

Я тут один, я у віддаленні, як Робінзон Крузо —

Від цих позерів, від фенів Каспійського Вантажу.

Очі за шторами, ти стрибаєш у новенький «Крузер».

Так сумно, адже той трепет шовк твоїх кіс світло-русявих.

"Почати з нуля"!

— все під затертий досить девіз.

Я посміхаюся вкотре, бачачи цих дівчат.

Все як завжди - флірт, текіла, наркотики, вереск.

Іржавий світанок і звичний слив в повсякденний invis.

З тобою косячив вічно, без тебе частіше раз на десять.

Під ці пісні про тебе, їх легко так роздягнути всіх.

Попередивши — мовляв, на більше, ніж не сподівайся.

Зустрічаючи знову тебе проклинав світ, що такий тісний.

Приспів:

А дні летять вище, ніж ці дахи.

А вікна гаснуть і в нас нема толку.

І ми одні, нас ніхто не чує.

Не почує знову нас ніхто.