Шарики - ChipaChip

Где моё проё*ано солнце, никто не в курсе;

даже я сам,

Но стала так ужасать эта приевшаяся нам шиза.

И руки наши за, легализа, мир без воин

Чтоб недозволено было брать и *издить что ты свой.

Остановить врядли нас вовремя, теряем звон

Потом тупо звоним, дышим тоской, и не слышим три слова.

Три драгоценных слова, снова в дне этом на злобу

Соло кого-нибудь злого, кто продолжает щас лопать

Шарики, воздушные шарики, летящие вверх

Когда глаза ещё не меркнут, чаще смотришь в зеркало;

И веришь там во всех кого, палил впервые здесь.

И помнишь как ловил плюс, мямлив так тупо на минус текст.

Старый подъезд да и двор опустел и замело снегом,

А мне идти как и крутить лишний басс некуда.

И я ещё верю любовь один раз навсегда.

Мне 18, нам сюда, кричат, тебя уносит вдаль.

Припев:

Моё проё*аное солнце, и я опять потерян в облаках;

И если мы сюда вернёмся, то только лишь лицами на плакат.

Моё проё*аное солнце, и я опять потерян в облаках;

И если мы сюда вернёмся, то только лишь лицами на плакат.

В моём весьма незамысловатом мирке

Была весна, когда слова там тают снегом в руке.

Когда устал, но бегу, за спину спрятав букет.

Когда места для двоих, рядом, как буквы «А» и «Б» в азбуке.

Эта ракета быстро стлеет, мы повзрослеем.

Потом станем злее, забыв что у друг друга последние.

Планировали быть когда-то, как года на даты

Режут последние шансы веру, что будет пиз*ато.

Я не прощался б ни с кем никогда, бы

В жёлтый октябрь, чтобы в майк снова сыпались капы.

Пока за окнами капает, листья падают,

Нам пак дают, он кончится апатия на память.

Юг, птицы уже летят к тебе, пока мысли на север.

Забыты всеми.

В массиве сером нету спасенья.

И как-то стрёмно, чтоли малость, опять, перед всёми,

Что я снова грустный в такое солнечное воскресенье.

Припев:

Моё проё*аное солнце, и я опять потерян в облаках;

И если мы сюда вернёмся, то только лишь лицами на плакат.

Моё проё*аное солнце, и я опять потерян в облаках;

И если мы сюда вернёмся, то только лишь лицами на плакат.

Де моє прое*ано сонце, ніхто не в курсі;

навіть я сам,

Але стала так жахати ця набридла нам шиза.

І руки наші за, легаліза, мир без воїн

Щоб недозволено було брати і видати що ти свій.

Зупинити навряд чи нас вчасно, втрачаємо дзвін

Потім тупо дзвонимо, дихаємо тугою, і не чуємо три слова.

Три дорогоцінні слова, знову в дне цьому на злобу

Соло когось злого, хто продовжує зараз лопати

Кульки, повітряні кульки, що летять вгору

Коли очі ще не мерехнуть, частіше дивишся в дзеркало;

І віриш там у всіх, палив уперше тут.

І пам'ятаєш як ловив плюс, м'який так тупо на мінус текст.

Старий під'їзд і двор спорожнів і замело снігом,

А мені йти як і крутити зайвий бас нікуди.

І я ще вірю любов один раз назавжди.

Мені 18, нам сюди, кричать, тебе забирає в далечінь.

Приспів:

Моє прої*ане сонце, і я знову втрачений в хмарах;

І якщо ми сюди повернемося, то лише обличчями на плакат.

Моє прої*ане сонце, і я знову втрачений в хмарах;

І якщо ми сюди повернемося, то лише обличчями на плакат.

У моєму вельми нехитрому мирку

Була весна, коли слова там тануть снігом у руці.

Коли втомився, але бігу, за спину сховавши букет.

Коли місця для двох, поруч, як літери «А» і «Б» в абетці.

Ця ракета швидко стліє, ми подорослішаємо.

Потім станемо злішим, забувши, що в один одного останні.

Планували бути колись, як роки на дати

Ріжуть останні шанси віру, що буде пізато.

Я не прощався б ні з ким ніколи, би

Жовтий жовтень, щоб у майк знову сипалися капи.

Поки за вікнами капає, листя падає,

Нам пак дають, він скінчиться апатія на пам'ять.

Південь, птахи вже летять до тебе, поки думки на північ.

Забуті всіма.

У масиві сірому немає порятунку.

І якось стрімко, що трохи, знову, перед усіма,

Що я знов сумний у таку сонячну неділю.

Приспів:

Моє прої*ане сонце, і я знову втрачений в хмарах;

І якщо ми сюди повернемося, то лише обличчями на плакат.

Моє прої*ане сонце, і я знову втрачений в хмарах;

І якщо ми сюди повернемося, то лише обличчями на плакат.