Поролон - ChipaChip

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Среди серых лиц постояльцев,

Крепко усыпив молодость под одеяльцем,

На новый упрёк помахав средним пальцем,

Я буду таким и менять не пытайся меня никогда.

Пусть все мои партсы летят кто куда.

Обдать с динамика всех холодом опять, только так.

У всех дикие танцы, я кричу: "Привет, декаданс!".

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Это всё мелочи, мелочи,

Ты улыбалась - я нервничал.

Говорить больше нам не о чем,

Нас судит время и неучи.

Мне эту серость - тебе лучи

И твои акапеллы, чип, палачи.

Ты вообще какой-то депрессовый чел

И весь чил выветрился дымом цвета алычи.

Миру нет дела до твоих надежд,

Забившихся в вольере.

Мы все ждём тут курьера

С крайним патроном в револьвере.

Ждём с кем-то вместе на пару,

Звёзд, что лишь для нас будут падать,

Похоронив после в ворд падах,

Орущую на ухо память.

И серым обывателем вброд,

Взяв на плечи с добром своим гроб.

Снова идёшь в неизвестность,

Устав от поиска троп.

От материнских утроб,

До грязных вагонов метро,

В мир, где не забыть очень трудно,

Что все мы играем тут роль.

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Пусть морозит так, чтоб нас пробрало.

Грусть всегда рвётся напролом.

Растоптав чей-то вновь пролог.

Эти облака чёртов поролон.

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.

Серед сірих осіб постояльців,

Міцно приспавши молодість під ковдрою,

На новий докір помахавши середнім пальцем,

Я буду таким і міняти не намагайся мене ніколи.

Нехай усі мої парти летять хто куди.

Обдати з динаміка всіх холодом знову, тільки так.

У всіх дикі танці, я кричу: "Привіт, декаданс!"

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.

Це все дрібниці, дрібниці,

Ти посміхалася – я нервувався.

Говорити більше нам нема про що,

Нас судить час та неучі.

Мені цю сірість - тобі промені

І твої акапелли, чіп, кати.

Ти взагалі якийсь депресовий чол

І весь чіл вивітрився димом кольору аличі.

Світу немає діла до твоїх надій,

Тих, хто забився у вольєрі.

Ми всі чекаємо тут кур'єра

З крайнім патроном у револьвері.

Чекаємо з кимось разом на пару,

Зірок, що тільки для нас будуть падати,

Поховавши після у ворд падах,

Палачу на вухо пам'ять.

І сірим обивателем вбрід,

Взявши на плечі з добром своїм труну.

Знову йдеш у невідомість,

Втомившись від пошуку стежок.

Від материнських утроб,

До брудних вагонів метро

У світ, де не забути дуже важко,

Що ми граємо тут роль.

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.

Нехай морозить так, щоби нас пробрало.

Сум завжди рветься напролом.

Розтоптавши чийсь знову пролог.

Ці хмари чортів поролон.