Пока верит в нас Тайлер - ChipaChip

За окнами поливал дождь, я сидел один,

Надо дела делать и меньше базаров плодить.

Весь лабиринт нам не пройти,

Ты деградировал, как агитировать в процесс тот, что не обратим.

Старое поло, с утра пытаюсь остаться собой,

В доте фармлю на сапог, новый трехдневный запой.

Или закур, сегодня уедем отвлечься за город,

От тех загонов, что мертвой хваткой вцепились нам в горло.

И душат, ждут пока мы потушим пламя в глазах,

В колпаках, и ресницы под старым под туш.

Когда шагаю в темноту вполне в себе уверен,

Пушь, мой психологический барьер ломает время.

Души хотят премий, мы не за так горели,

Все хотят зрелищ на каналах антенн и тарелок.

Трели наших новостей трещат, пока я кладу в задний треников,

Что-то запретное убитое в кругу холерика.

Где вся конкретика среди заморочек и бредика,

Нового педика чес как содержимое презика.

Я бы шмалял вас из обрезика,

Поверь с*ка, я мнение не изменял даже утром на трезвиках.

В зеркале вижу Тайлера, он еще верит в нас,

Открыл двери настежь, думал то, что никто не предаст.

Потом на те же грабли, ты там пиаришь свой паблик,

На горбу соу мэни праблем, на лице выступят капли.

Я не тянул, если что, роль в этом вашем спектакле,

Смысл опять на битах клеить будешь, парень, не так ли?

Пора отдать себя системе, уже 22,

Но лучше отдать на цитаты взгляд нах*й псевдородства.

Мы выйдем из окон, когда тут станет светло,

Пока сеть ловит ты знаешь, что тебя так завило.

Шансы успехов по сути можно ровнять зиро,

И в голове поднакопилось так много всего,

Кнопка в Зион, мысли скользят или танцуют …(?).

Уноси вон ноги под громкое буйко не в бонге,

Нас не увидят тут Боги, мы убегали все в бункер.

И прятались, так боялись махать кулаками,

Гула на камерах много, сознание жутко лагает.

Чьи это лица на плакате светят клыками?

Говори пока им и сливайся с облаками парень.

За вікнами поливав дощ, я сидів один,

Треба справи робити і менше базарів плодити.

Весь лабіринт нам не пройти,

Ти деградував, як агітувати в процес той, що не звернемо.

Старе поло, з ранку намагаюся залишитися собою,

У доті фармлю на чобіт, новий триденний запій.

Або закур, сьогодні поїдемо відволіктися за місто,

Від тих загонів, що мертвою хваткою вчепилися нам у горло.

І душать, чекають поки ми погасимо полум'я в очах,

У ковпаках, і вії під старим під туш.

Коли крокую в темряву цілком у собі впевнений,

Пуш, мій психологічний бар'єр ламає час.

Душі хочуть премій, ми не так горіли,

Усі хочуть видовищ на каналах антен і тарілок.

Трелі наших новин тріщать, поки я кладу в задній треніков,

Щось заборонене вбите в коло холерика.

Де вся конкретика серед проблем і бредика,

Новий педик чес як вміст презика.

Я би шмаляв вас із обрізика,

Повірте, я не змінював навіть вранці на тверезиках.

У дзеркалі бачу Тайлера, він ще вірить у нас,

Відчинив двері навстіж, думав те, що ніхто не зрадить.

Потім на ті ж граблі, ти там піариш свій паблік,

На горбі соу мені проблем, на обличчі виступатимуть краплі.

Я не тягнув, якщо що, роль у цій вашій виставі,

Сенс знову на бітах клеїти будеш, хлопче, не так ли?

Час віддати себе системі, вже 22,

Але краще віддати на цитати погляд нах*й псевдородства.

Ми вийдемо з вікон, коли тут стане світло,

Поки мережа ловить ти знаєш, що тебе так завило.

Шанси успіхів по суті можна рівняти зірко,

І в голові нагромадилося так багато всього,

Кнопка в Зіон, думки ковзають або танцюють …(?).

Виноси они ноги під гучне буйко не в бонзі,

Нас не бачать тут Боги, ми втікали все в бункер.

І ховалися, так боялися махати кулаками,

Гула на камерах багато, свідомість моторошно кладе.

Чиї це обличчя на плакаті світять іклами?

Говори поки що їм і зливайся з хмарами хлопець.