Некомильфо - ChipaChip

От моей музыки так сильно пахнет осенью,

Тоскливый сэмпл, мочим бит и мы толпой сидим.

Город уснул, дожди за окнами, меланхоличен

Листаю фотки девчонок весьма милых на личико.

Кучу отличий от тебя спалил после трех,

Если ты не спишь, я позвоню и давай перетрем.

Ведь есть довольно много общих тем для разговора,

Чтобы наконец понять, тут получился из кого раб.

Курю, слушаю рэп, пишу о чем-то в word,

Поднимаю ворот выходя, не накопил на ford.

Много соплей оставил на битах, special for

Девочка из моих снов, я помню ее телефон.

НеКомильфо, но помню, рвал не один твой лифон,

То были фокусы, осень, ну, ты меня или фоном

И я в стареньких аирфорсах по городу пру,

Врубаюсь в который раз, не качает то, что было тру.

От моей музыки так сильно пахнет осенью,

Весьма загнался и внушил че-то не то себе.

Рисую словом на битосе и уносит вверх,

Палю по взгляду, что поломаны в вас оси веры.

Урбан бетонных стен космоса нам не сулил,

Мы ожидаем, стоим с ватой в ногах, внизу лифт.

Есть чего вспомнить, так что нех** грузиться, старик,

И есть еще время, чтобы как минимум раз повторить.

Всё заживет и может даже без свадьбы, друган,

Стала другая, помнишь на шпильках пошла по рукам.

Я там, на студии, навален, иная рука, ураган чувств

Не прими за рогатого рэперка.

И ты прикалывать не стала ведь меньше ничуть

Воспоминания еще похлопают нас по плечу.

Мы отвернемся сделав вид, что забыли уже их,

Не замечая, что утопаем с тобою в них по шею.

Від моєї музики так сильно пахне восени,

Тужливий семпл, мочимо битий і ми натовпом сидимо.

Місто заснув, дощі за вікнами, меланхолійне

Гортаю фотки дівчат дуже милих на личко.

Купу відмінностей від тебе спалив після трьох,

Якщо ти не спиш, я зателефоную і давай перетрьом.

Адже є чимало спільних тем для розмови,

Щоб нарешті зрозуміти, тут вийшов із кого раб.

Курю, слухаю реп, пишу про чомусь у word,

Піднімаю воріт виходячи, не накопичив на ford.

Багато соплів залишив на бітах, special for

Дівчинка з моїх снів, я пам'ятаю її телефон.

НеКомільфо, але пам'ятаю, рвав не один твій ліфон,

То були фокуси, осінь, ну, ти мене або тлом

І я в стареньких аірфорсах по місті пру,

Врубаюся востаннє, не качає те, що було тру.

Від моєї музики так сильно пахне восени,

Вельми загнався і навіяв щось не собі.

Малюю словом на бітосі і забирає вгору,

Палю за поглядом, що поламані у вас осі віри.

Урбан бетонних стін космосу нам не обіцяв,

Ми чекаємо, стоїмо з ватою в ногах, внизу ліфт.

Є чого згадати, так що нех вантажитися, старий,

І є ще час, щоб як мінімум раз повторити.

Все загоїться і може навіть без весілля, друган,

Стала інша, пам'ятаєш на шпильках пішла по руках.

Я там, на студії, навален, інша рука, ураган почуттів

Не прийми за рогатого реперку.

І ти приколювати не стала ж менше анітрохи

Спогади ще поплескають нас по плечу.

Ми відвернемося, зробивши вигляд, що забули вже їх,

Не помічаючи, що потопаємо з тобою в них по шию.