Глобус - ChipaChip

Дома не спят, встречают без снов, на улочке тепло,

Ещё два года осталось и вот уже диплом.

За тонированном стеклом местных тазов,

Сигой потыкал в бутылку, «выкл» расклады за ЗОЖ.

Тут х*й поймешь что порой носятся толпы, брызгают слюнями,

Мысли днями что-то так быстро слиняли.

Я тут с тенями аллегории, ложкой в цикории

Мешал мечты, а этот мир уже выцвел на горе мне.

Над головой не загадился нимб,

Я в шесть утра что-то конкретно угарел синим в очко.

Искал тут счастье среди коротких бычков

И продолжал пиз*аболить что у меня всё пучком.

Открыл опять vk.com,

Вижу на фото парняга, я ведь прям точь в точь как он!

Мыслей вагон, накрошил листья прям на огонь,

После бежал и кричал, что больше туда ни ногой.

Так далеко от рая за первой вторая прогорает,

Так быстро замученный нами корабль.

И пора бы всё бросить, пора бы начать всё с нуля,

Эти движи хорошего не сулят, как не несут лям.

Все эти песни плюс убитое время на них,

Но вроде как не дают, чтобы летел кремень о них.

Кричали: Вить, не утони, ты заплыл далеко,

Сдохнуть в сетях так легко, напротив ***.

Новый приход из колеи выбивает пинком,

Я тут инкогнито и забыл вновь от трубки пин-код.

Утром не встал, вновь не услышав будивший рингтон.

Рваный рассудок кучей битов лишь был перебинтован.

А скажет кто вам?

Дымок сигареты с ментолом,

Я ушатался и пытался добраться до дома,

В третьем часу про*бав последний идущий автобус

А этот глобус всё крутится,

Пока каждый из нас крутит сам.

И на вопросы «где же твоя спутница?»,

Я им скажу: «Вот она в музыке, я — есть мой sound!»

А этот глобус всё крутится,

Пока каждый из нас крутит сам.

И на вопросы «где же твоя спутница?»,

Я им скажу: «Вот она в музыке, я — есть мой sound!»

Вдома не сплять, зустрічають без снів, на вуличці тепло,

Ще два роки залишилося і ось уже диплом.

За тонованим склом місцевих тазів,

Сигой потикав у пляшку, «викл» розклади за ЗОЖ.

Тут х*й зрозумієш, що часом носяться натовпи, бризкають слинами,

Думки щодня так швидко злиняли.

Я тут із тінями алегорії, ложкою в цикорії

Заважав мрії, а цей світ уже вицвів на горі мені.

Над головою не заздався німб,

Я шість ранку щось конкретно вгорів синім вочко.

Шукав тут щастя серед коротких бичків

І продовжував пізаболити що у мене все пучком.

Відкрив знову vk.com,

Бачу на фото хлопця, я бо точнісінько точнісінько як він!

Думаючи вагон, накришив листя прямий на вогонь,

Потім біг і кричав, що більше туди ніногою.

Так далеко від раю за першою другою прогорає,

Так швидко замучений корабель.

І пору би все кинути, пора би почати все з нуля,

Ці рухи доброго не обіцяють, як не несуть лям.

Всі ці пісні плюс убитий час на них,

Але начебто не дають, щоб летів кремінь про них.

Кричали: Вити, не тонь, ти заплив далеко,

Здохнути в мережах так легко, навпроти ***.

Новий прихід з колії вибиває стусаном,

Я тут інкогніто і забув знову від трубки пін-код.

Вранці не встав, знову не почув почув рингтон.

Рваний розум купою бітів лише був перебинтований.

А скаже хто вам?

Димок сигарети з ментолом,

Я захитався і намагався дістатися до будинку,

О третій годині про*бав останній автобус.

А цей глобус все крутиться,

Поки що кожен з нас крутить сам.

І на питання «де ж твоя супутниця?»,

Я ім скажу: «Ось вона в музиці, я — є мій sound!»

А цей глобус все крутиться,

Поки що кожен з нас крутить сам.

І на питання «де ж твоя супутниця?»,

Я ім скажу: «Ось вона в музиці, я — є мій sound!»