Rosa Dos Ventos - Chico Buarque

E do amor gritou-se o escândalo

Do medo criou-se o trágico

No rosto pintou-se o pálido

E não rolou uma lágrima

Nem uma lástima

Pra socorrer

E na gente deu o hábito

De caminhar pelas trevas

De murmurar entre as pregas

De tirar leite das pedras

De ver o tempo correr

Mas, sob o sono dos séculos

Amanheceu o espetáculo

Como uma chuva de pétalas

Como se o céu vendo as penas

Moresse de pena

E chovesse o perdão

E a prudência dos sábios

Nem ousou conter nos lábios

O sorriso e a paixão

Pois transbordando de flores

A calma dos lagos zangou-se

A rosa-dos-ventos danou-se

O leito dos rios fartou-se

E inundou de água-doce

A amargura do mar

Numa enchente amazônica

Numa explosão atlântica

E a multidão vendo em pânico

E a multidão vendo atônita

Ainda que tarde

O seu despertar

І від кохання, скандал закричали

Із страху було створено трагічне

Бліде обличчя було намальоване

І не було жодної сльози

не шкода

допомагати

І в у нас увійшла звичка

Про прогулянку крізь темряву

Щоб бурмотіти між складками

Доїння каменів

Щоб побачити пробіг часу

Але, під сном століть

Шоу настало

Як злива з пелюсток

Ніби небо бачить пір’я

Морезе шкода

І пішов дощ прощення

І розважливість мудрих

Навіть на губах не наважився

Посмішка і пристрасть

Бо переповнена квітами

Затишшя озер розлютилася

Роза вітрів була пошкоджена

З русла вистачило

E залитий прісною водою

Гіркота моря

Під час повені в Амазонці

В Атлантичному вибуху

І натовп бачить у паніці

І натовп дивиться, здивований

навіть якщо пізно

Ваше пробудження