Soleil d'octobre - Charles Trenet

Toi, gentil soleil d’octobre

Qui vient caresser le toit de notre maison

Après une pluie fine et sobre

Qu’on voit briller là-bas au bout de l’horizon

Toi, qui sait dissiper les nuages

Et même ceux qui pleurent dans nos cœurs

Toi, lumière dont le doux langage

Est plus fort que les mots les plus consolateurs

Toi, gentil soleil d’automne

Qui vient nous prouver qu’on peut, oui sans déraison

Sans honte et sans blesser personne

Qu’on peut toujours sourire à l’arrière saison

Qu’on peut sourire encore à ce qui luit là-bas

Quand on croit voir l’aurore et que le jour s’en va…

C’est la fin de l’après-midi

Je le saurai si tu me le dis

Sommes-nous à demain matin?

Je n’en suis pas certain

Gentil soleil menteur

Viens éclairer mon cœur

Toi, gentil soleil d’octobre

Qui vient caresser le toit de notre maison

Après une pluie fine et sobre

Qu’on voit briller là-bas au bout de l’horizon

Toi qui sait dissiper les nuages

Et même ceux qui pleurent dans nos cœurs

Toi lumière dont le doux langage

Est plus fort que les mots les plus consolateurs

Toi, gentil soleil d’automne

Qui vient nous prouver qu’on peut, oui sans déraison

Sans honte et sans blesser personne

Qu’on peut toujours sourire à l’arrière saison

Qu’on peut sourire encore à ce qui luit là-bas

Quand on croit voir l’aurore et que le jour s’en va…

Ти, сонечко лагідне жовтневе

Хто приходить пестити дах нашої хати

Після дрібного і тверезого дощу

Те, що ми бачимо, сяє там, на кінці горизонту

Ти, хто вміє хмари розвіяти

І навіть тих, хто плаче в наших серцях

Ти, світло, чия мила мова

Сильніший за найвтішніші слова

Ти, ласкаве сонечко осені

Хто приходить доводити нам, що ми можемо, так без причини

Без сорому і нікого не образивши

Щоб ми завжди могли посміхатися в міжсезоння

Щоб ми ще могли посміхатися тому, що там сяє

Коли ти думаєш, що бачиш світанок і день минає...

Вже пізно вдень

Я буду знати, якщо ти мені скажеш

Ми завтра вранці?

я не впевнений

Ласкаве сонце

Засвіти моє серце

Ти, сонечко лагідне жовтневе

Хто приходить пестити дах нашої хати

Після дрібного і тверезого дощу

Те, що ми бачимо, сяє там, на кінці горизонту

Ви, що вмієте розвіяти хмари

І навіть тих, хто плаче в наших серцях

Ти світло, чия ласкава мова

Сильніший за найвтішніші слова

Ти, ласкаве сонечко осені

Хто приходить доводити нам, що ми можемо, так без причини

Без сорому і нікого не образивши

Щоб ми завжди могли посміхатися в міжсезоння

Щоб ми ще могли посміхатися тому, що там сяє

Коли ти думаєш, що бачиш світанок і день минає...