Monsieur, vous oubliez votre cheval - Charles Trenet

Coiffé d’un large sombrero

Vêtu d’une veste à carreaux

Et chaussé des bottes légères

Hier, dans une boîte de nuit

On vit arriver seul sans bruit

Un homme d’allure étrangère

Ses yeux avaient des reflets verts

C'était le reflet des pelouses

Sa voix avait un timbre clair

Il avait un accent de Toulouse

Un peu tard quand il sortit

En donnant son ticket d’vestiaire

La dame du vestiaire lui dit

Cette phrase très singulière

Monsieur, Monsieur

Vous oubliez votre cheval

Ne laissez pas ici cet animal.

Il y serait vraiment trop mal

Monsieur, Monsieur, pour un pur-sang dans ce vestiaire

C’est triste de passer la nuit entière

Sans même coucher dans un' litière

Comme il s’ennuyait

Et comme il bâillait

Je chantais pour qu’il soit’sage

Comme il avait faim

Que j’n’avais plus d’pain

J’y ai donné un peu d’potag'

Monsieur, Monsieur,

Chose pareill' est anormale

Ne laissez pas ici cet animal

Vous oubliez votre cheval.

Cinquante ans plus tard le jockey

A ses p’tits enfants expliquait

Des aventures invraisemblables

Il avait un sourire amer

Et comme il se croyait loup d’mer

Il jurait et crachait à table

Tout en mâchonnant un mégot

Il y allait de son bavardage

Il ne parlait que de cargos

De tempêtes et d’abordages

Mais les p’tits enfants pas dupés

Montrant un tableau qui s’effrite

S'écriaient «Grand-père, ce beau pré

C’est-y la mer ou Maisons-Laffitte !

"

Grand-père, Grand-père

Vous oubliez votre cheval

Vous nous menez en bateau c’est normal,

Mais vous n'êtes pas amiral

Grand-père, Grand-père

Jamais vous ne fûtes corsaire

Et vous n’avez connu de mal de mer

Que lorsque vous montiez Prosper

Dites-nous plutôt

Comment à Puteaux

Vous avez connu Grand’mère

Comme à Paris

Le jour du Grand Prix,

Vous vous êtes foutu la gueule par terre Grand-père

Grand-père,

Vous n'êtes pas un vieux loup de mer

Vous n êtes pas non plus un amiral

Vous oubliez votre cheval.

У великому сомбреро

Одягнений у картатий жакет

І взуті в легкі чоботи

Вчора в нічному клубі

Ми бачили, як прийшли самі без шуму

На вигляд чоловік

Його очі мали зелені відблиски

Це було відображення газонів

Його голос мав чіткий тембр

У нього був тулузський акцент

Трохи запізнився, коли він вийшов

Даючи їй квиток у гардероб

— сказала йому дама в гардеробі

Ця дуже унікальна фраза

сер сер

Ти забув свого коня

Не залишайте цю тварину тут.

Це було б дуже погано

Сер, сер, за чистокровного в цій роздягальні

Сумно провести цілу ніч

Навіть не спавши на підстилці

Як йому було нудно

І як позіхнув

Я співав, щоб бути мудрим

Який він був голодний

Щоб у мене більше не було хліба

Я дала йому супу

сер сер,

Така річ ненормальна

Не залишайте цю тварину тут

Ти забув свого коня.

Через п'ятдесят років жокей

Своїм маленьким дітям пояснив

неймовірні пригоди

У нього була гірка посмішка

А як він думав, що він морський пес

Він лаявся і плював на стіл

Поки жує недопалок

Йшлося про його балаканину

Він говорив лише про вантажні судна

Про шторм і зіткнення

Але маленьких дітей не обдуриш

Показ дошки, що розсипається

Плакала «Діду, ця гарна галявина

Чи то море чи Мезон-Лафіт!

"

дід, дід

Ти забув свого коня

Ви ведете нас на це нормально,

Але ти не адмірал

дід, дід

Ти ніколи не був корсаром

І ви ніколи не відчували морської хвороби

Ніж коли ви їздили на Проспері

скажіть нам замість цього

Як Пюто

Ти знав бабусю

Як у Парижі

У день Гран-прі,

Ти трахнув своє обличчя на підлозі дідуся

дідусь,

Ти не старий морський пес

Ти теж не адмірал.

Ти забув свого коня.