Les chiens loups - Charles Trenet

Il y a des chiens loups

Dans les coins noirs.

Ils sont tous fous

Quand vient le soir.

Leurs yeux verts scintillent dans la nuit

Quand tous les chats sont gris.

Ils sont heureux

Quand il fait froid,

Quand la neige bleue

Blanchit le toit,

Quand le vent qui siffle dehors

Les fait hurler à la mort.

Des traquenards sont organisés

Bien des chassés-croisés,

Car le chiens, cachés dans leur coins

Font croire de près qu’ils sont loin.

Ils ont des larmes de crocodiles

Et des armes bien plus subtiles

Quand ils rôdent le poil à l’envers,

Les grands chiens loups de l’hiver.

Je ne sors plus après 10 heures

Car c’est l’heure

Où parfois l’on meurt.

Qu’on s’appelle Firmin, Jacques ou Georges

Ils vous sautent à la gorge.

L’an dernier,

Ils ont dévorés

Un meunier

Du nom de Sarré.

Ils ont même mangé son chapeau,

Qu’ils prenaient pour de la peau.

Il faudra que je quitte ces lieux,

Que je change de milieu.

Au Canada, là j’irais bien,

Chez les oiseaux musiciens.

A Québec

On dit que les oiseaux

Ont un bec en forme de museau.

Alors moi, j’hésite et j’ai peur

Des goélands crève cœurs.

Je me dis

Où faut il aller?

Au pays des chevaux emballés?

En Camargue, il y a des moustiques

Qui sont antipathiques.

A Capri,

Il y a des serpents.

A Paris,

Il y a des agents.

A Moscou,

On se rompt le cou:

La glace glisse beaucoup

Tiens le soleil caresse ma fenêtre

Et l’horizon champêtre.

C’est le printemps, les chiens sont partis

En wagon-loups, wagons-lits.

Je n’ai plus peur,

Y a plus de danger.

Les belles heures,

Sous un ciel léger,

A loisir déjà font du bien.

Adieu souvenirs très an-chiens !

Є вовчі собаки

У темних куточках.

вони всі божевільні

Коли настане вечір.

Їхні зелені очі блимають уночі

Коли всі коти сірі.

Вони щасливі

Коли холодно,

Коли синій сніг

Білить дах,

Коли надворі свистить вітер

Змушує їх кричати до смерті.

Пастки організовані

Багато кросоверів,

Тому що собаки ховаються по своїх кутках

Повірте зблизька, що вони далеко.

У них крокодилячі сльози

І набагато більш витончена зброя

Коли вони нишпорять догори ногами,

Великі вовкодави зими.

Я не виходжу після 10 ранку.

Бо пора

Де іноді ми вмираємо.

Незалежно від того, чи звуть вас Фірмін, Жак чи Жорж

Вони стрибають тобі в горло.

Торік,

Вони пожерли

Міллер

Від імені Сарра.

Вони навіть з'їли його капелюха,

Яку вони прийняли за шкіру.

Мені доведеться покинути це місце,

Що я зміню середовище.

У Канаді мені було б добре,

Серед музичних птахів.

У Квебеку

Кажуть, птахи

Мають дзьоб, схожий на морду.

Тому я вагаюся і боюся

Чайки, що розбивають серце.

кажу собі

Куди мені йти?

У країні коней-втікачів?

У Камарг є комарі

Які несимпатичні.

на Капрі,

Є змії.

У Парижі,

Є агенти.

в Москві,

Один ламає собі шию:

Лід дуже сповзає

Тримай сонце пестить моє вікно

І сільський горизонт.

Настала весна, собаки немає

У вовчих вагонах, спальних вагонах.

Мені вже не страшно,

Є більше небезпеки.

Гарні часи,

Під світлим небом,

А дозвілля вже приносить користь.

Прощай, дуже давні спогади!