La redoute, le soleil et la lune - Charles Trenet

Il y avait des temps et des temps

Que je n’m'étais pas servi d’mes dents

Que je n’mettais pas d’vin dans mon eau

Ni de charbon dans mon fourneau

Tous les croque-morts silencieux

Me dévoraient déjà des yeux

Ma dernière heure allait sonner

C’est alors que j’ai mal tourné

N’y allant pas par quatre chemins

J’estourbis en un tournemain

En un coup de bûche excessif

Un noctambule en or massif

Les chats fourrés, quand ils l’ont su

M’ont posé la patte dessus

Pour m’envoyer à la Santé

Me refaire une honnêteté

Machin, Chose, un tel, une telle

Tous ces communs des mortels

Furent d’avis que j’aurais dû

En bonne justice être pendu

A la lanterne et sur-le-champ

Il s’voyaient déjà partageant

Ma corde, en tout bien tout honneur

En guise de porte-bonheur

Au bout d’un siècle, on m’a jeté

A la porte de la Santé

Comme je suis sentimental

Je retourne au quartier natal

Baissant les yeux, rasant les murs

Mal à l’aise sur mes fémurs

M’attendant à voir les humains

Se détourner de mon chemin

Y’en a un qui m’a dit: «Salut

Te revoir, on n’y comptait plus»

Y’en a un qui m’a demandé

Des nouvelles de ma santé

Lorsque j’ai vu qu’il restait encore

Du monde et du beau monde par terre

J’ai pleuré le cul par terre

Toutes les larmes de mon corps

Були часи і часи

Що я не користувався своїми зубами

Щоб я не налив вина у свою воду

Ані вугілля в моїй печі

All Silent Undertaker

Вже пожерли мене своїми очима

Моя остання година мала пробити

Ось тоді я помилився

Не йти туди чотирма стежками

Я оглушаю миттєво

В одному зайвому журналі

Сова з чистого золота

Пухнасті коти, коли дізналися

поклали на мене свою лапу

Щоб відправити мене на здоров'я

Дай мені трохи чесності

річ, річ, таке-то

Усі ці звичайні смертні

Були думки, що я мав

По справедливості повісили

До ліхтаря і на місці

Вони вже бачили, як ділилися один з одним

Моя мотузка, з честю

Як талісман на щастя

Через століття мене кинули

За дверима здоров'я

Який я сентиментальний

Я повертаюся до рідного міста

Дивлячись вниз, обіймаючи стіни

Незручно на стегнах

Очікуючи побачити людей

зверни з мого шляху

Був один, який сказав мені: «Привіт

Побачимось знову, ми більше на це не розраховували»

Хтось запитав мене

новини про моє здоров'я

Коли я побачив, що ще є

Люди і красиві люди на землі

Я заплакала на підлозі

Всі сльози в моєму тілі