La petite musique - Charles Trenet

C'était une petite musique

Qui naquit un jour d’printemps,

De murmures nostalgiques,

D’un ruisseau d’or et d’argent.

Elle partit dans la nature,

Portée sur l’aile des épis.

Les oiseaux dans la ramure

L'écoutèrent avec plaisir.

Un rossignol dit: «Quelle chance !

Elle est dans ma voix.

J’vais porter cette romance

Par dessus les toits.»

Avec elle, vite, il s’envole

En songeant: «Cet air béni

Mérit'rait bien des paroles,

Des paroles de génie.

Je connais un grand poète

Qui vit seul dans la forêt.

Il fait même une drôle de tête,

Il est romantique à souhait.

Je vais chanter ma musique

A ce vieil ami

Pour qu’il la rende poétique.

Ce soir, à minuit,

Il trouv’ra une belle histoire,

Un amour qui fait rêver.

Tout le monde voudra y croire

Comme si c'était arrivé."

Mais hélas, le grand poète,

Depuis peu, n’vivait plus là.

Il était dev’nu vedette

De télé et d’cinéma.

Il tournait des pellicules

Au cœur d’Hollywood

Et, Boul’vard du Crépuscule,

On disait «is good !»

Quelle ne fut pas la détresse

De notre ami rossignol.

Il en conçut tant d’tristesse

Qu’il perdit son si bémol.

La forêt fut si lointaine

Et l’oiseau si fatigué

Qu’il mourut le cœur en peine

Dans un bois du Lauraguais.

C’est alors qu’un chat sauvage

Vint manger son cœur

Toutes les bêtes du voisinage

En frémirent d’horreur…

C’est ainsi qu’finit, tragique,

L’histoire du bon rossignol

Et de la petite musique

Qui jamais n’eut de paroles.

Pauvre petite musique !

Це була невелика музика

Хто народився весняним днем,

Шепіт ностальгії,

З потоку золота і срібла.

Вона вийшла в дику природу,

Несуться на крилі вух.

Птахи в рогах

Слухала його із задоволенням.

Соловей сказав: «Як пощастило!

Вона в моєму голосі.

Я понесу цю романтику

Над дахами».

З нею, швидко, він відлітає

Думаючи: «Це благословенне повітря

Заслуговує на багато слів,

Геніальні слова.

Я знаю великого поета

Хто живе один у лісі.

Він навіть робить смішне обличчя,

Він, як пекло, романтичний.

Я буду співати свою музику

До цього старого друга

Щоб зробити його поетичним.

Сьогодні опівночі

Він знайде гарну історію,

Мрійливе кохання.

Кожен захоче в це повірити

Ніби це сталося».

Але на жаль, великий поет,

Останнім часом там уже не проживав.

Він став зіркою

ТБ і кіно.

Він знімав лупу

У серці Голлівуду

І Сутінковий бульвар,

Ми сказали "гарно!"

Яка була біда

Від нашого друга соловейка.

Він зачав стільки смутку

Що він втратив бі-квартир.

Ліс був так далеко

А птах так втомився

Що він помер із болем у душі

У лісі в Лорагуаї.

Ось коли дикий кіт

Прийшов з'їсти його серце

Усі звірі по сусідству

Тремтів від жаху...

Ось як це закінчується, трагічно,

Оповідання про доброго солов'я

І мало музики

Який ніколи не мав слів.

Бідна маленька музика!