L’École Buissonnière - Charles Trenet, Johnny Hess

Bleue, bleue, notre enfance

Fût un paradis:

On s’en aperçoit bien trop tard aujourd’hui.

On vivait sans souci, sans la moindre méfiance,

N’ayant qu’un seul désir:

Quitter la classe par plaisir.

Quand on faisait l'école buissonnière,

On découvrait mille chemins

Qu’on parcourait la main dans la main.

On rencontrait Marthon la laitière

Qui s’en allait de bon matin,

Un béret bleu sur ses yeux châtains.

Dans la verte nature,

Mille choses nous amusaient

Et, sans littérature,

Toutes les filles nous plaisaient.

On revenait les yeux pleins de lumière

Et nos parents nous attendaient

Ne sachant s’il fallait nous gronder.

Bleue, bleue, notre vie

Est un triste sort.

Toujours enfermé, on voudrait voir dehors

Ce qu’il y a de charmant sur la route éblouie…

Les refrains d’autrefois,

Chantez-les encore avec moi.

Quand on faisait l'école buissonnière,

On découvrait mille chemins

Qu’on parcourait la main dans la main.

On rencontrait, lisant son bréviaire,

Monsieur le Curéavec son chien

Qui le suivait, ne pensant àrien.

Une odeur de lavande

S’envolant dans l’air du soir,

On mangeait des amandes.

Sur l’herbe, on allait s’asseoir.

Qui n’a pas fait l'école buissonnière,

N’a pas connu le meilleur temps,

Les meilleurs jours du candide printemps.

Синій, блакитний, наше дитинство

Був рай:

Сьогодні ми це усвідомлюємо занадто пізно.

Ми жили безтурботно, без найменшої недовіри,

Маючи лише одне бажання:

Виходячи з класу заради розваги.

Коли ми прогулювали школу,

Ми відкрили тисячу шляхів

Щоб ми йшли рука об руку.

Ми познайомилися з дояркою Мартоном

Хто йшов рано вранці,

Синій бере на його каштанові очі.

У зеленій природі,

Тисяча речей нас потішили

І без літератури,

Ми всім дівчатам сподобалися.

Ми повернулися з очима, повними світла

А батьки нас чекали

Не знаючи, чи лаяти нас.

Синій, блакитний, наше життя

Сумна доля.

Все ще замкнені, ми хотіли б бачити надворі

Що такого чарівного в сліпучій дорозі...

Приспів минулого,

Заспівай їх знову зі мною.

Коли ми прогулювали школу,

Ми відкрили тисячу шляхів

Щоб ми йшли рука об руку.

Ми зустрілися, читаючи його бревіар,

Месьє ле Кюре зі своєю собакою

Хто йшов за ним, ні про що не думаючи.

Запах лаванди

Витаючи у вечірньому повітрі,

Ми їли мигдаль.

На траві ми б сиділи.

Хто школу не пропускав,

Не найкраще провели час,

Найкращі дні відвертої весни.