Frederica - Original - Charles Trenet

Depuis l’enfance,

Je pense

A cet instant

Oùl'on peut dire

Sans rire:

Chérie je t’aime tant

Mais un poète

C’est bête.

En amour, c’est timide.

Ça reste là

Sans rien dire.

Ça n’ose pas, c’est stupide.

ÔFrédérica,

Mon rêve d’amour,

Mon idéal,

Je pense àtoi.

Frédérica,

La nuit, le jour,

Tes yeux merveilleux

Ont pris mon coeur

Et c’est fatal.

De ton amour,

Frédérica,

Mon coeur est lourd.

Quand tombe la nuit,

Je vole vers toi,

Vers ton mensonge

Au pays joyeux,

Au pays bleu,

Pays des songes.

ÔFrédérica,

Mon rêve d’amour,

Mon idéal,

Je pense àtoi,

Frédérica,

Et c’est normal.

З дитинства,

я думаю

Зараз

де ми можемо сказати

Без жартів:

люба я тебе дуже люблю

Але поет

Це нерозумно.

У коханні це сором’язливо.

Воно залишається там

Нічого не кажучи.

Не смій, це дурно.

О Фредеріка,

моя мрія про кохання,

Мій ідеал,

я думаю про тебе.

Фредеріка,

Ніч, день,

Твої чудові очі

Забрав моє серце

І це смертельно.

про твоє кохання,

Фредеріка,

На серці тяжко.

Коли настає ніч,

Лечу до тебе

До вашої брехні

У веселій країні,

У блакитній країні,

Країна мрій.

О Фредеріка,

моя мрія про кохання,

Мій ідеал,

я думаю про тебе,

Фредеріка,

І це нормально.