Until the Day Burns Down - Chamberlain

Winter comes hunting like a wolf on the wind

And the lovers lie unknowing in their beds

It won’t be long before the cold and the snow

Kill off the flowering armies that summer’s led

You dig for your last smoke as the highway leads you home

And this day’s going down in a flame

And evening is a reminder of the beauty of the end

And that the end might be the reason why we came

Night’s handing silence to the hillsides where you walk

But you want that deeper silence that stays up in them hills

The field is a lover with her colors at your knees

But you know there are stranger flowers still

And somehow you tell yourself that

Like a rain could: «I'll be back again.»

But as you pull up to your house

You know that you can’t go in…

Until the day burns down

We live the long walk of a question, my friends

I think about my sister out in the rain;

And all the heroes I know that she’ll never find

And that she’ll never leave as perfect as she came

My mind is a symphony in the dark

And my heart is an old museum

With all of these memories that I keep

I got to get back to where the sun raised the flowers

And the flowers they raise me

And somehow you tell yourself that

Like a rain cloud: «I'll be back again.»

But as you pull up to your house

You know that you can’t go in…

Until the day burns down

Winter comes hunting like a wolf on the wind

And the lovers lie unknowing in their beds

It won’t be long before the cold and the snow

Kill off the flowering armies that summer’s led

You dig for your last smoke as the highway leads you home

And this day’s going down in a flame

And evening is a reminder of the beauty of the end

And that the end might be the reason why we came

If I could hang the stars up

I’d hang 'em up one by one

To leave this world with something my hands made

And when that sun came up and made 'em all disappear

I’d know my work was real, because nothing real can stay

Somehow you tell yourself that

Like a rain cloud: «I'll be back again.»

And as you pull up to your house

You know that you can’t go in…

Until the day burns down

Зима приходить на полювання, як вовк на вітер

А закохані лежать, не підозрюючи, у своїх ліжках

До холоду та снігу незабаром

Убийте квітучі армії, які очолювало літо

Ви копаєте свій останній дим, поки шосе веде вас додому

І цей день сходить у полум’я

І вечір це нагадування про красу кінця

І що кінець може бути причиною, чому ми прийшли

Ніч дарує тишу схилам пагорбів, де ти йдеш

Але ви хочете глибшої тиші, яка зберігається на пагорбах

Поле — це кохана, її кольори на колінах

Але ви знаєте, що є ще незнайоміші квіти

І якось ти кажеш собі це

Як дощ: «Я повернуся знову».

Але коли ви під’їжджаєте до свого будинку

Ви знаєте, що ви не можете входити…

Поки день не догорить

Ми живемо довгим ходом питання, мої друзі

Я думаю про свою сестру під дощем;

І всі герої, яких я знаю, яких вона ніколи не знайде

І що вона ніколи не піде такою ідеальною, якою прийшла

Мій розум - це симфонія в темряві

А моє серце — старий музей

З усіма цими спогадами, які я зберігаю

Я повинен повернутися туди, де сонце підняло квіти

І квіти вони мені ростять

І якось ти кажеш собі це

Як дощова хмара: «Я повернуся знову».

Але коли ви під’їжджаєте до свого будинку

Ви знаєте, що ви не можете входити…

Поки день не догорить

Зима приходить на полювання, як вовк на вітер

А закохані лежать, не підозрюючи, у своїх ліжках

До холоду та снігу незабаром

Убийте квітучі армії, які очолювало літо

Ви копаєте свій останній дим, поки шосе веде вас додому

І цей день сходить у полум’я

І вечір це нагадування про красу кінця

І що кінець може бути причиною, чому ми прийшли

Якби я міг повісити зірки

Я б повісив їх по одному

Щоб покинути цей світ із чимось, зробленим моїми руками

І коли зійшло сонце і змусило їх усіх зникнути

Я б знав, що моя робота справжня, тому що ніщо справжнє не може залишитися

Якимось чином ти кажеш собі це

Як дощова хмара: «Я повернуся знову».

І коли ви під’їдете до свого будинку

Ви знаєте, що ви не можете входити…

Поки день не догорить