Kanarım - Cem Adrian

Her sabah uyanınca güne

Simsiyah bir yalanın üstünde

Büyük büyük, beton beton

Duvar duvar, sessizlik içinde

Boynuma dolayınca zaman

Ayrılığın o soğuk iplerini

Kalın kalın, düğüm düğüm

Boğum boğum sarar beni yalnızlık elinde

Bir gün solar, bir gün açarım

Kendim düşer, kendim kalkarım

Sessizce ağlar, sessizce susarım

Susarım

Bir gün ölür, bir gün yaşarım

Kendim söner, kendim yanarım

Sessizce vurulur, sessizce kanarım

Kanarım

Yalan dolan, sağım solum

Kırık dökük, elim kolum

Duruyorum bir yerde

Bir gün solar, bir gün açarım

Kendim düşer, kendim kalkarım

Sessizce ağlar, sessizce susarım

Susarım

Bir gün solar, bir gün açarım

Kendim düşer, kendim kalkarım

Sessizce ağlar, sessizce susarım

Susarım

Bir gün ölür, bir gün yaşarım

Kendim söner, kendim yanarım

Sessizce vurulur, sessizce kanarım

Kanarım

Щоранку, коли ти прокидаєшся

На чорній брехні

великий великий бетонний бетон

Стіна за стіною, в тиші

Коли у мене на шиї

Ті холодні нитки розлуки

Товстий товстий вузлик

Самотність огортає мене в руках моїх кісточок

Одного разу воно зів’яне, одного разу я зацвіте

Я сам падаю, сам встаю

Тихо плачу, мовчу

я замовк

Одного дня я помру, одного дня я живу

Сам виходжу, горю

Тихо розстріляний, мовчки я стікаю кров’ю

я стікаю кров'ю

Ляжте праворуч і ліворуч від мене

Розбиті, у мене зламані руки

Я десь стою

Одного разу воно зів’яне, одного разу я зацвіте

Я сам падаю, сам встаю

Тихо плачу, мовчу

я замовк

Одного разу воно зів’яне, одного разу я зацвіте

Я сам падаю, сам встаю

Тихо плачу, мовчу

я замовк

Одного дня я помру, одного дня я живу

Сам виходжу, горю

Тихо розстріляний, мовчки я стікаю кров’ю

я стікаю кров'ю