Sesindeki Yalnızlık - Cem Adrian, Melis Danişmend, Karaçalı

Gözlerinde buz parçaları izler, sessizlik

Ve sessiz bir sitem olarak, kalkar yıldızları izler

Aşk yok, markaların kalbinde yatan yalnızlık var

Ben yokum, aynada biriken, uzayan yalnızlıklar

Size acı, içki ve unutuş eğer: aşk

Batma, ölüm ve hiçlikse dayatılan rol desem

Bu sürgülü ve keçeleşmiş kirpiklerin ne anlamı var?

Size gösterilen bir veda ve yol desem

Ve kan, ve hayat, ve duygular bana mutluluk

Biraz ne zan, ne sana dair kırık bir ati.

Konu: Miras

Üzgünüm denedim her versiyonunu üzgünlüğün

Kaybetmek korkularıydı odama giren mavi duman

O sesler de kayıp, içim bomboş artık

Daha mı yalnızım?

Hayır!

Mutsuzluk uyuşturuyor, umudun kıyısız tarafındayım

Ben asla ağlamam, sadece gözlerim dayanıksız

Hayvan yangısı, yılgın çiçek çelenkleri gönderdim cenazeme

Şimdi gündelikçi akşamlara kon

Hatırlat bana uzak ve yakınlığın sarıldığı bankı

Hatırlat, nasıl başlamalıydı dinlediğimiz ilk şarkı?

Hatırlat başak saplarını dik tutan gölgemi

Hatırlat efkarı, deliren gezegenimi ve öfkemi

Hatırlat nasıl yenilirdi güneş?

Çiçekleri delip geç!

Hatırlat bana benzediğin şehri, gerçekten sevince

Yalnızlık, yalnızlık

Saklandığın o küçük delikte buluyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Seviştiğin o kalpsiz bedende uyuşturuyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Saklandığın o küçük delikte buluyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Seviştiğin o kalpsiz bedende uyuşturuyor seni

Bir yağmura başlar gibi, bir koşuda yavaşlar gibi

Şaşkın ve atılgan, ataerkil ve kıvrak

Bir ismin arasına kıstırılmış sonsuzluk gibi aşk

Nasıl yol alır sayısız dudaklarından?

Gel kıyılarına yüzümün, yüzme öğret can çekişen balıklarına

Gel o kumun dakikalarına kumrallığını uzat

Ve biraz sakalımın kokusunu al, götür ört yastığına

Bir oğul doğur ve beni unut, hatıralarımı yak

Şimdi hiç görmedim o son seviştiğin yabancıyı

Alışırım konuk oyuncu olup kaçınılmaz sonlarıma

Mutluluk üzerine bahis yapma zamanlarımızdı, hatırlarım

Ansızın kente ve yüreğime doğrulttuğun tabancayı

Zamansız ve Fransız, kör makas, kesik rızk

Kahve ile dirilen hücre, bunlar bizim merhabalarımız

Nikotinle görünen sabah, bunlar bizim günaydınımız

Bir unutuşun ortasındayız, bunlar elvedalarımız

Şimdi seni gasp edecekler bir yüzük ve müstakil evle

Benim bütün takım elbiselerime pişmanlık sıçrayacak

O zaman çöküp bir sigara yakabilirim bu kentte

Yağmurlar yağdırabilirim taze simit kuyruklarına

Gidişine korunamadığım gibi, dönüşünü de savunamam

Yokluğuna dayanabilirim, ancak sade bir fotoğraf olarak

Köprüler de ayrılabiliyor, nehirler de sevgilim

Hayat böyle;

bir yerden sonra ne kadar karışsan da kalabalıklara

Yalnızlık, yalnızlık

Saklandığın o küçük delikte buluyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Seviştiğin o kalpsiz bedende uyuşturuyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Saklandığın o küçük delikte buluyor seni

Yalnızlık, yalnızlık

Seviştiğin o kalpsiz bedende uyuşturuyor seni

Крижані сліди в очах, тиша

І як мовчазний докір встає і дивиться на зорі

Немає любові, є самотність, яка лежить в основі брендів

Мене не існує, туга самотності накопичилася в дзеркалі

Якщо страждаєш, випий і забудь: кохання

Якщо я кажу занурення, смерть і нав’язана роль небуття

Що означають ці ковзаючі та матові вії?

Якщо я прощаюся і дорогу тобі показую

І кров, і життя, і почуття роблять мене щасливим

Трохи зламаного коня ні про свої думки, ні про вас.

Тема: Спадщина

Мені шкода, що я спробував усі версії вашого вибачте

Це був страх втратити, синій дим, що заходив у мою кімнату

Ті голоси теж загубилися, я тепер порожній

Я все ще одна?

Ні!

Тривога німіє, я на безбережній стороні надії

Я ніколи не плачу, просто очі м'які

Звіриний вогонь, я послав на похорон вінки з ошелешених квітів

Тепер до звичайних вечорів

Нагадай мені лаву, де обіймаються відстань і близькість

Нагадайте мені, як повинна починатися перша пісня, яку ми слухаємо?

Нагадай мені мою тінь, яка тримає стебла колосів у вертикальному положенні

Нагадай мені про зло, мою божевільну планету і мій гнів

Нагадайте, як їли сонечко?

Проколюй квіти!

Нагадай мені про місто, на яке ти виглядаєш, коли щиро його любиш

самотність, самотність

Він знаходить вас у цій маленькій дірці, де ви ховаєтесь

самотність, самотність

Це змушує вас заніміти в тому безсердечному тілі, з яким ви кохалися

самотність, самотність

Він знаходить вас у цій маленькій дірці, де ви ховаєтесь

самотність, самотність

Це змушує вас заніміти в тому безсердечному тілі, з яким ви кохалися

Наче починає дощ, наче гальмує на бігу

Розгублений і напористий, патріархальний і спритний

Кохання, як вічність, поміж іменем

Як він пробивається крізь твої незліченні губи?

Припливай до своїх берегів, навчи плавати свою вмираючу рибу

Давай розтягни свою коричневість до хвилин цього піску

І понюхай трохи моєї бороди, візьми її собі на подушку

Народи сина і забудь мене, спали мої спогади

Тепер я ніколи не бачив того незнайомця, з яким ти востаннє кохався

Я звикаю до свого неминучого кінця, будучи запрошеним актором.

Пам’ятаю, це був наш час робити ставки на щастя

Пістолет, який ти раптом націлив на місто і моє серце

Вічний і французький, тупі ножиці, ріжуть прожиток

Мобільний воскрес кавою, це наші привіти

Ранок з нікотином, це наші добрі ранки

Ми в середині забуття, це наше прощання

Зараз вони вимагатимуть вас перстнем і будинком

Жаль бризне на всі мої костюми

Тоді я зможу впасти й закурити в цьому місті

Я можу зробити дощ на свіжих бубликах

Як я не можу бути захищений від вашого від’їзду, я не можу захистити ваше повернення.

Я можу винести твою відсутність, але як звичайну фотографію

Мости теж можуть розійтися, моя люба

Таке життя;

незалежно від того, скільки ви змішуєтеся після місця

самотність, самотність

Він знаходить вас у цій маленькій дірці, де ви ховаєтесь

самотність, самотність

Це змушує вас заніміти в тому безсердечному тілі, з яким ви кохалися

самотність, самотність

Він знаходить вас у цій маленькій дірці, де ви ховаєтесь

самотність, самотність

Це змушує вас заніміти в тому безсердечному тілі, з яким ви кохалися