The Shining Was a Portent of Gloom - Carach Angren

A black shape sits on a deck in a red glistening puddle,

Sobbing and shaking, curled up in a huddle.

The shape of a man amidst silence and slaughter,

Clothes torn and drenched in blood and salt water.

«His fortune to dust, his fortune to dust!

His triumph in vain, his triumph in vain!

Riches to ashes!

His tears lost in rain!»

A ship made of mist like quicksilver thread.

This skeleton vessel sings songs for the dead.

To take a deep breath and set his mind back in motion,

He stumbles upright and fumbles to the prow.

His eyes now closed to hear his dear ocean,

He feels the world has altered somehow.

Deafening silence, the ocean seems gone.

Hardly a whisper nor notes of wind song

«His fortune to dust, his fortune to dust!

His triumph in vain, his triumph in vain!

Riches to ashes!

His tears lost in rain!»

In a final attempt to end this bitter roam,

He looks at the stars with their comforting glare.

But the lights above that once guided him home,

Scattered and shattered, are no longer there.

Now dawning upon him like rays of the sun,

His state and fate cannot be undone.

The captain now trapped on this skeleton vessel,

Adrift on the void in a black floating castle.

Chained to a twilight and bound to his boat,

Swearing his vengeance on others afloat.

Lights at the end that have the world in their grip.

He shall have his conquest

As Death Came Through a Phantom Ship!

Чорна фігура сидить на палубі в червоній блискучій калюжі,

Ридаючи й тремтячи, згортаючись калачиком.

Форма людини серед тиші та бійні,

Порваний і залитий кров’ю та солоною водою одяг.

«Його доля в порох, його доля в порох!

Його тріумф марний, його тріумф марний!

Багатство до попелу!

Його сльози пропали під дощем!»

Корабель із туману, наче ртуть нитка.

Ця скелетна посудина співає пісні для померлих.

Щоб зробити глибокий вдих і повернути розум у рух,

Він спотикається прямо й намацує нос.

Тепер його очі закриті, щоб почути його дорогий океан,

Він відчуває, що світ якось змінився.

Оглуша тиша, океан, здається, зник.

Навряд чи шепіт чи ноти пісні вітру

«Його доля в порох, його доля в порох!

Його тріумф марний, його тріумф марний!

Багатство до попелу!

Його сльози пропали під дощем!»

У останній спробі покінчити з цим запеклим блуканням,

Він дивиться на зірки їхнім заспокійливим відблиском.

Але вогники над цим колись привели його додому,

Розпорошених і розбитих, їх більше немає.

Нині сяє над ним, як сонячні промені,

Його стан і долю неможливо скасувати.

Капітан тепер у пастці на цьому скелетному судні,

Плавайте в порожнечі в чорному плаваючому замку.

Прикутий до сутінків і прикутий до свого човна,

Присягає, що помститься іншим на плаву.

Вогні в кінці, які тримають весь світ.

Він отримає свою перемогу

Як смерть прийшла через корабель-фантом!