Dreaming of a Nightmare in Eden - Carach Angren

Neither white pebble-stones

Nor crumbs of bread were left as a trail

For them to be led along crooked old trees

Looking like twisted shapes of the dead

Then they saw a beautiful snow-white bird sitting on a bough

It flew away and they followed it

Until it alighted on the roof of a little house

Constructed of gingerbread and confectionery

So heavenly!

They began to eat

Then a soft voice cried from the parlor:

«Nibble, nibble, gnaw

Is it a mouse nibbling at my little house?»

And the children answered:

«It's the wind, the heaven-born wind,»

And went on eating without disturbing themselves

It was as if the house moved

And in the moment

The little white bird on the rooftop

Yeaaaarrgh

Made a horrible shriek

Instead a black crow flew away over the trees

Gretel dropped the cake she held

She fell down on her knees

Began to cough up blood and threw up her delicious meal

She couldn’t breathe

Chocking and chewing on the guts

Spewing from her mouth

Gretel bled from eyes and her ears and her nose

She was bleeding like a pig

Until she dropped dead!

The skies turned red instantly

While the candy cottage

Transformed into a huge festering ulcer

The stench of old blood and black pus…

Mmm… Ahhh…

Sugar and cake turned into decomposed flesh

Crawling with flies, maggots, and snakes

This process of decay seemed quickly to spread

It crawled over life and left it for dead

Hansel took a few steps back

He decided to turn around, to run away and then…

He looked straight into the face of a witch

She whispered a spell, crafted in hell:

«Nibble, nibble, gnaw

Hansel!

I will eat your lifeless flesh

Still warm… but raw»

Ні білої гальки

Ні крихти хліба не залишилися як слід

Щоб їх вели по кривих старих деревах

Виглядає як викривлені фігури мерців

Потім вони побачили гарну білосніжну пташку, яка сиділа на гілці

Він полетів, і вони пішли за ним

Поки воно не впало на дах маленького будиночка

Виготовлений із пряників і кондитерських виробів

Так райський!

Вони почали їсти

Тоді тихий голос закричав із салону:

«Гристи, гризти, гризти

Це миша, що гризе мій будиночок?»

А діти відповіли:

«Це вітер, небесний вітер»

І продовжили їсти, не турбуючи себе

Будинок ніби переїхав

І в даний момент

Маленька біла пташка на даху

Ааааааа

Видав жахливий крик

Натомість чорний ворон полетів над деревами

Гретель впустила торт, який тримала

Вона впала на коліна

Почала відкашлятися кров’ю і вирвала її смачну страву

Вона не могла дихати

Чування й жування кишок

Вивергає з її рота

У Гретель йшла кров з очей, вух і носа

Вона стікала кров’ю, як свиня

Поки вона не впала мертвою!

Небо миттєво стало червоним

Поки цукерковий котедж

Перетворено на велику гнійну виразку

Сморід старої крові та чорного гною…

Ммм… Ааа…

Цукор і макуха перетворилися на розкладену м’якоть

Повзає мухами, опаришами та зміями

Цей процес розпаду, здавалося, швидко поширюється

Воно поповзло над життям і залишило його померти

Гензель відступив на кілька кроків

Він вирішив розвернутися, втекти, а потім…

Він подивився просто в обличчя відьми

Вона прошепотіла заклинання, створене в пеклі:

«Гристи, гризти, гризти

Гензель!

Я їм твоє неживе м’ясо

Ще теплий… але сирий»