Sailor Boy - Cara Dillon, Kris Drever, Sam Lakeman

It was early, early all in the spring

When my love Willie went to serve a king

The night been dark and the wind blew high

Which parted me from my sailor boy

«Oh father, father, give me a boat

For on the ocean I mean to float

To watch the bigger ships as they pass by

For I might enquire for my sailor boy

She had not sailed it for a week or two

When she spied a captain and all his crew

«Oh captain, captain, come tell me true

Does my love Willie sail on board with you?»

What was the colour of your Willie’s hair

What was the colour does young Willie wear?

«A red-blue jacket and his trousers white

And his curly hair was my heart’s delight»

«Oh fair maid, fair maid, he is not here

For he’s lost or drowned, I am afraid

For in yon green island as we passed by

T’was there we lost the fine sailor boy»

She wrung her hands and she tore her hair

Just like a lady in deep despair

She called for paper, both pen and ink

And every line she did drop a tear

And every word she cried «Willie dear»

So father, father, go dig my grave

Go dig it long and go dig it wide

Place marble stone at my head and feet

That the world may know that I died in grief

Було рано, рано вся весна

Коли мій коханий Віллі пішов служити королю

Ніч була темна, і вітер дув високо

Що розлучило мене з моїм матросом

«О батьку, батьку, дай мені човен

Бо в океані я маю намір плисти

Щоб спостерігати за великими кораблями, як вони проходять повз

Бо я міг би запитати про свого моряка

Вона не плавала на ньому тиждень чи два

Коли вона помітила капітана та всю його команду

«О капітане, капітане, скажіть мені правду

Мій коханий Віллі пливе з тобою на борту?»

Якого кольору волосся у твого Віллі

Якого кольору одягнений юний Віллі?

«Червоно-синій піджак і білі штани

І його кучеряве волосся було моє серце в захваті»

«О справедлива служниця, чесна служниця, його не тут

Боюся, бо він загубився чи потонув

Бо на зеленому острові, коли ми проходили повз

Там ми втратили чудового моряка»

Вона заломила руки й рвала на собі волосся

Так само, як жінка в глибокому розпачі

Вона покликала папір, і ручку, і чорнило

І кожен її рядок випускав сльозу

І кожне її слово вигукувало «Віллі милий»

Тож батьку, батьку, йди копай мені могилу

Ідіть копайте довго та розкопуйте вшир

Покладіть мармуровий камінь до моєї голови та ніг

Щоб світ знав, що я помер у горі