O Estrangeiro - Caetano Veloso

O pintor Paul Gauguin amou a luz da Baía de Guanabara

O compositor Cole Porter adorou as luzes na noite dela

A Baía de Guanabara

O antropólogo Claude Lévi-Strauss detestou a Baía de Guanabara

Pareceu-lhe uma boca banguela

E eu, menos a conhecera, mais a amara?

Sou cego de tanto vê-la, de tanto tê-la estrela

O que é uma coisa bela?

O amor é cego

Ray Charles é cego

Stevie Wonder é cego

E o albino Hermeto não enxerga mesmo muito bem

Uma baleia, uma telenovela, um alaúde, um trem?

Uma arara?

Mas era ao mesmo tempo bela e banguela a Guanabara

Em que se passara passa passará um raro pesadelo

Que aqui começo a contruir sempre buscando o belo e o Amaro

Eu não sonhei:

A praia de Botafogo era uma esteira rolante de areia branca e óleo diesel

Sob meus tênis

E o Pão de Açúcar menos óbvio possível

À minha frente

Um Pão de Açúcar com umas arestas insuspeitadas

À áspera luz laranja contra a quase não luz, quase não púrpura

Do branco das areias e das espumas

Que era tudo quanto havia então de aurora

Estão às minhas costas um velho com cabelos nas narinas

E uma menina ainda adolescente e muito linda

Não olho pra trás mas sei de tudo

Cego às avessas, como nos sonhos, vejo o que desejo

Mas eu não desejo ver o terno negro do velho

Nem os dentes quase-não-púrpura da menina

(Pense Seurat e pense impressionista

Essa coisa da luz nos brancos dente e onda

Mas não pense surrealista que é outra onda)

E ouço as vozes

Os dois me dizem

Num duplo som

Como que sampleados num Synclavier:

«É chegada a hora da reeducação de alguém

Do Pai, do Filho, do Espírito Santo, amém

O certo é louco tomar eletrochoque

O certo é saber que o certo é certo

O macho adulto branco sempre no commando

E o resto ao resto, o sexo é o corte, o sexo

Reconhecer o valor necessário do ato hipócrita

Riscar os índios, nada esperar dos pretos»

E eu, menos estrangeiro no lugar que no momento

Sigo mais sozinho caminhando contar o vento

E entendo o centro do que estão dizendo

Aquele cara e aquela:

É um desmascaro

Singelo grito:

«O rei está nu»

Mas eu desperto porque tudo cala frente ao fato de que o rei é mais bonito nu

E eu vou e amo o azul, o púrpura e o amarelo

E entre o meu ir e o do sol, um aro, um elo

(«Some may like a soft brazilian singer

But I’ve given up all attempts at perfection»)

Художник Поль Гоген любив світло затоки Гуанабара

Композитор Коул Портер любив світло в її ніч

Затока Гуанабара

 Антрополог Клод Леві-Строс ненавидів Гуанабара-Бей

Це було схоже на беззубий рот

А я, чим менше її знав, тим більше кохав?

Я сліпий від того, що так часто її бачу, від того, що її зірка

Що таке красива річ?

Любов сліпа

Рей Чарльз сліпий

Стіві Уандер сліпий

І альбінос Гермето погано бачить

Кит, мильна опера, лютня, потяг?

Ара?

Але це був гарний і беззубий водночас Гуанабара

У якому це відбудеться, пройде рідкісний кошмар

Що тут я починаю будувати, завжди шукаючи прекрасне і Амаро

Мені не снилося:

Пляж Ботафого був конвеєром із білого піску та дизельного палива

під моїми кросівками

І найменш очевидна гора Цукрова голова

Переді мною

Гора Цукрова голова з неочевидними краями

Шорстке помаранчеве світло на тлі майже відсутності світла, майже без фіолетового

Від білого піску та піни

Це було все, що було на світанку

За мною – старий із волоссям у ніздрях

Це дівчина, яка ще підлітка і дуже красива

Я не оглядаюся назад, але знаю все

Сліпий навиворіт, як уві сні, я бачу те, що хочу

Але я не хочу бачити чорний костюм старого

Ані майже не фіолетові зуби дівчини

(Подумайте про Сера і думайте імпресіоністично

Ця штука світла на білому зубі й хвилі

Але не думайте, що сюрреаліст, це інша хвиля)

І я чую голоси

Ці двоє скажи мені

у подвійному звукі

Ніби в синклавірі:

«Настав час когось перевиховати

Від Отця, від Сина, від Духа Святого, амінь

Правильно — це божевільно приймати електрошок

Право – це знати, що право має право

Білий дорослий самець завжди командує

А решта решта, стать — це розріз, стать

Визнайте необхідну цінність лицемірного вчинку

Викресли індіанців, нічого не чекай від чорних»

І я, менш іноземець на місці, ніж зараз

Я ходжу більше сам, гуляю, рахуючи вітер

І я розумію центр того, що вони говорять

Цей хлопець той:

Це демаскування

єдиний крик:

«Король голий»

Але я прокидаюся, бо все мовчить перед тим, що король красивіше голий

І я йду і люблю синій, фіолетовий та жовтий

А між братом і сонцем обідок, ланка

(«Декому може сподобатися м’який бразильський співак

Але я відмовився від усіх спроб досконалості»)