Untitled - Bright Eyes

Lovers turn into monsters at the loss of all affection

Almost like it was the affection that kept them from being monsters

And I could have used some warning

I was on that porch all morning

Smoking cigarettes and sinking deeper into doubt

Could it be I am mistaken, have I stolen somebody’s baby?

Is it possible for two people to need the same thing?

It’s just the lines, they get so blurry

Between what is once, and now required

And I don’t know on which side his heart falls

But I know where mine is buried

And it’s so far from any wanting

Yeah, it needs this to keep beating

It won’t go on without it If I’m still weighed down with subtleties

Then I’ll just come right out and say

That I think that I deserve her

More than anyone deserves anything

Maybe I am selfish, but there is no way to share this

There’s not enough to go around, I don’t care who else gets hurt

But I’m still sick with empathy because I was stood in his place

I spent a year quietly dying while he let go and ignored her

And I’m sure that there are reasons for everything that happens

And absence leads to adoration, yeah it’s nobody’s fault

But now there is no way to change this

So I just photographed and framed it And it’s hanging in a hallway

That we have no right to walk back down

But I hope that he feels better but I’m sick of all the drama

I can’t stand to see her crying, I just want this shit to end

And I want a place to hang out where record players play out

And there’s a thousand movies rented for a thousand nights with her

Закохані перетворюються на монстрів, втративши будь-яку прихильність

Схоже, це була прихильність, яка не давала їм стати монстрами

І я міг би використати якесь попередження

Я був на тому ґанку весь ранок

Курити сигарети і все глибше занурюватися в сумніви

Можливо, я помиляюся, чи я вкрав чиюсь дитину?

Чи можливо, щоб двом людям знадобилося одне й те саме?

Це лише лінії, вони стають такими розмитими

Між тим, що було колись, і тим, що потрібно зараз

І я не знаю , на якому боці впаде його серце

Але я знаю, де мій похований

І це так далеко від будь-якого бажання

Так, це потрібне для продовження

Без цього не буде якщо я все ще обтяжений тонкощами

Тоді я просто вийду й скажу

Я вважаю, що заслуговую на неї

Більше, ніж хтось заслуговує на що-небудь

Можливо, я егоїст, але немає способу поділитися цим

Не вистачає, щоб об’їхати, мені байдуже, хто ще постраждає

Але мене все ще нудить співчуття, бо я встав на його місце

Я провів рік, тихо вмираючи, поки він відпускав і ігнорував її

І я впевнений, що для всього, що відбувається, є причини

А відсутність призводить до обожнювання, так, це ніхто не винен

Але зараз немає  способу змінити це

Тож я щойно сфотографував і поставив його в рамку І він висить у передпокої

Що ми не маємо права відступати

Але я сподіваюся, що він почує себе краще, але мені набридла вся ця драма

Я не можу терпіти як як вона плаче, я просто хочу, щоб це лайно закінчилося

І я бажаю місце, щоб потусити, де грають програвачі

І є тисяча фільмів, взятих напрокат на тисячу ночей із нею