A Spindle, a Darkness, a Fever, and a Necklace - Bright Eyes

«So long everything», he shouted

Then he ran next door to Margot’s house

«I'm moving», He said, «Where?», asked Margot

«Two weeks away», he said

«Mitchell, where is that?», asked Margot

«It's everywhere I will be after I walk for two weeks», said Mitchell

«I have lived in the same place for a long time

It is time for me to go some place else»

«No», said Margot, «You have only lived next door for fifteen years»

«Sixteen», said Mitchell

«Fifteen, sixteen, what’s the difference?», said Margot

«I want you to stay next door forever»

«I can’t», said Mitchell, ‽I do not want to go wake up in the same old bed

And eat breakfast in the same old kitchen every room in my house

Is the same old room because I have lived there too longâ€

You turn on a spindle, you’re so much looser now

But you’re not explaining how you gained such new repose

I touch the clasp of your locket, with its picture held

Some secret you wouldn’t tell but let it choke your neck

So we imagine a darkness where all shapes divide

Solids changing into light, with a burst of heat so bright

Well fine, don’t you do what I want you to

Don’t degrade yourself the way that I do

'Cause you don’t depend on all the shit

That I use to make my moods improve

«And you look at me and think

Same old face, same old tail, same old scale

Same old walk, same old talk, same old Margot»

«No», said Mitchell, «I like your face, tail, scale, walk, and talkâ€

†I like youâ€, «I like you too», said Mitchell

He walked through the door, «I must pack», he said

Near a sea of pianos, there were waves of chords

That crashed against the shore in one huge and useless roar

And there were girls bringing water, like a dream they came to cool

The fever of my brain and soothe my burning throat

And they made me a necklace, hanging beads of sweat

On a string of my regrets, and placed it round my neck

And they were singing, ‽Don't you do what you’ve wanted to

Yeah, don’t destroy yourself like those cowards do

And maybe the sun keeps coming up because it has

Gotten used to you and your constant need for proofâ€

«Поки все», — кричав він

Потім він побіг по сусідству до дому Марго

«Я переїжджаю», Він сказав, «Куди?», — запитала Марго

«За два тижні», — сказав він

«Мітчел, де це?», — запитала Марго

«Це скрізь, де я буду після того, як буду ходити два тижні», — сказав Мітчелл

«Я живу в тому самому місці довгий час

Мені пора поїхати в інше місце»

«Ні, — сказала Марго, — ти живеш по сусідству лише п’ятнадцять років»

— Шістнадцять, — сказав Мітчелл

«П’ятнадцять, шістнадцять, яка різниця?», – сказала Марго

«Я хочу, щоб ти назавжди залишився поруч»

«Я не можу — сказав Мітчел, — я не хочу прокинутись в тому самому старому ліжку

І снідати на тій самій старій кухні в кожній кімнаті мого будинку

Це та сама стара кімната, тому що я прожив там занадто довго

Ви вмикаєте шпиндель, зараз ви набагато розслаблені

Але ви не пояснюєте, як ви отримали такий новий спокій

Я торкаюся до застібки твого медальйона, тримаючи його зображення

Якась таємниця, яку ви не розкажете, але дозволите їй задушити вашу шию

Тож ми уявляємо темряву, де всі форми розділяються

Тверді речовини перетворюються на світло, із таким яскравим спалахом тепла

Добре, не роби те, що я хочу

Не принижуйте себе, як я

Тому що ви не залежите від всякого лайна

Що я використовую, щоб покращити свій настрій

«А ти дивишся на мене і думаєш

Те саме старе обличчя, той самий старий хвіст, та сама стара луска

Та сама стара прогулянка, та сама стара розмова, та ж стара Марго»

«Ні, — сказав Мітчелл, — мені подобається твоє обличчя, хвіст, луска, хода й розмова…»

«Ти мені подобаєшся», «Ти мені подобаєшся», — сказав Мітчелл

Він пройшов крізь двері: «Я повинен зібрати речі», – сказав він

Біля моря фортепіано лунали хвилі акордів

Він врізався об берег одним величезним і марним гуркотом

І були дівчата, які приносили воду, як уві сні, щоб охолодити

Лихоманка мого мозку й заспокоїть мого горла, що горить

І зробили мені намисто, висять намистинки поту

На ряді моїх жалювань і поклав на мою шию

І вони співали: «Не роби того, що хочеш».

Так, не губи себе, як ці боягузи

І, можливо, сонце продовжує сходити тому, що воно сходить

Звик до вас і вашої постійної потреби в доказах