A Poetic Retelling of an Unfortunate Seduction - Bright Eyes

The language

In the dimmer rooms

Seems to represent its light source well

How soft they speak

And seem to be at peace

With the movement of the music and the madness

That’s pulling me

Into this

And the shades of the lamps are woven red

The light, it stains and consecrates

Anointing all forgotten forms

That swirl and smoke and haunt this place

The girls in gowns all nurse the dark

Pulling it near to their swelling breasts

And watch as it seeps to their hearts

And beats within their virgin chests

And here I know seduction breeds

From wanton hearts that would seduce

And grows and spreads its vines and leaves

Embracing those who might have moved

But now remain to drink the night

From vials black and thick with steam

Such intoxicating delights

Would leave you drunk inside this dream

And you watch them take the light from you

And you find yourself

On a velvet couch

Tasting the skin

Of a foreign girl

Her eyes are black

And wet like oil

And she ties your hands

With a string of pearls

And you tremble like a frightened bird

As she closes in and captures you

To place you in a silver cage

Deep within her poisoned womb

And once you’re safe inside

She might let you out

To fly

In circles

Around the room

But it’s always night

And there is no moon

And you wonder if you are alive

And you’re not sure if you want to be

But you drink her sweat like it was wine

And you lay with her

On a bed of blue

And it’s awful sweet

Like the fruit she cuts and feeds to you

To you!

To you!

To you!

To you!

Мова

У темних кімнатах

Здається, добре представляє своє джерело світла

Як м’яко вони говорять

І, здається, у мирі

З рухом музики та божевілля

Це мене тягне

В це

А абажури ламп виткані червоними

Світло, воно заплямлює й освячує

Помазання всіх забутих форм

Це крутиться, димить і переслідує це місце

Усі дівчата в сукнях годують темряву

Підтягнувши його до набухлих грудей

І дивіться, як це проникає до їх сердець

І б'ється в їхніх незайманих грудях

І тут я знаю породи спокуси

Від розпусних сердець, які б спокусили

І росте і розповсюджує свої лози і листя

Обіймаючи тих, хто міг переїхати

Але тепер залишайтеся пити на ніч

З флаконів чорні і густі з парою

Такі п'янкі насолоди

Залишив би вас п'яним у цьому сні

І ти дивишся, як вони забирають у тебе світло

І ти знаходиш себе

На оксамитовому дивані

Дегустація шкіри

Іноземної дівчини

Її очі чорні

І мокрий, як масло

І вона зв’язує тобі руки

З ниткою перлів

А ти тремтиш, як переляканий птах

Коли вона закривається і захоплює вас

Щоб помістити вас у срібну клітку

Глибоко в її отруєній утробі

І як тільки ви в безпеці всередині

Вона може вас випустити

Літати

У колах

По кімнаті

Але це завжди ніч

І немає місяця

І ти думаєш, чи живий ти

І ви не впевнені, чи хочете бути

Але ти п’єш її піт, наче вино

І ти лежав з нею

На блакитному ліжку

І це жахливо солодко

Як фрукти, які вона ріже й годує вам

Тобі!

Тобі!

Тобі!

Тобі!