Play Crack the Sky - Brand New

We sent out the S.O.S.

call.

It was a quarter past four, in the morning

When the storm broke our second anchor line.

Four months at sea.

Four months of calm seas

To be pounded in the shallows off the tip of Montauk Point.

They call 'em rogues.

They travel fast and alone.

One hundred foot faces of God’s good ocean gone wrong.

What they call love is a risk,

'Cause you will always get hit

Out of nowhere by some wave

And end up on your own.

The hole in the hull defied the crew’s attempts,

To bail us out.

And flooded the engines and radio,

And half buried bow.

Your tongue is a rudder.

It steers the whole ship.

Sends your words past your lips

Or keeps them safe behind your teeth.

But the wrong words will strand you.

Come off course while you sleep.

Sweep your boat out to sea

Or dashed to bits on the reef.

The vessel groans

The ocean pressures its frame.

To the port I see the lighthouse

Through the sleet and the rain.

And I wish for one more day to give my

Love and repay debts.

But the morning finds our bodies washed up thirty miles west.

They say that the captain stays fast with the ship,

Through still and storm,

But this ain’t the Dakota,

And the water’s so cold,

won’t have to fight for long.

(This is the end.)

This story’s old but it goes on and on until we disappear,

(This is the calm.)

Calm me and let me taste the salt you breathed while you were underneath,

(We are the risen.)

I am the one who haunts your dreams of mountains sunk below the sea,

(After the storm.)

I spoke the words but never gave a thought of what they all could mean,

(Rest in the sea.)

I know that this is what you want, a funeral keeps both of us apart.

(Washed up on the beach.)

You know that you are not alone, I need you like water in my lungs.

This is the end.

…You never do see any other way…

Ми розіслали S.O.S.

дзвонити.

Була чверть на четверту ранку

Коли шторм зламав наш другий якір.

Чотири місяці в морі.

Чотири місяці спокійного моря

Щоб бути на мілині біля вершини Монток-Пойнт.

Їх називають негідниками.

Вони подорожують швидко й поодинці.

Сто футів Божого доброго океану зіпсувалося.

Те, що вони називають любов’ю — ризик,

Бо тебе завжди вдарять

Нізвідкись якоюсь хвилею

І в кінцевому підсумку ви самі.

Діра в корпусі кинула виклик спробам екіпажу,

Щоб виручити нас.

І залило двигуни і радіо,

І наполовину закопаний лук.

Ваш язик — кермо.

Він керує всім кораблем.

Пересилає ваші слова мимо ваших губ

Або захищає їх за зубами.

Але неправильні слова приведуть вас до ладу.

Зійди з курсу, поки спиш.

Винесіть свій човен у море

Або розбитий на  шматочки рифу.

Судно стогне

Океан тисне на його каркас.

До порту я бачу маяк

Крізь мокрий сніг і дощ.

І я бажаю ще один день віддати свій

Любіть і віддавайте борги.

Але вранці наші тіла викинуло за тридцять миль на захід.

Кажуть, що капітан тримається швидко з кораблем,

Крізь тишу і бурю,

Але це не Дакота,

І вода така холодна,

не доведеться довго боротися.

(Це кінець.)

Ця історія стара, але вона триває і доки ми не зникнемо,

(Це спокій.)

Заспокой мене і дозволь мені спробувати сіль, яку ти дихав, коли був під ним,

(Ми воскреслі.)

Я той, хто переслідує твої мрії про гори, що затонули під морем,

(Після грози.)

Я вимовив ці слова, але ніколи не думав що вони можуть означати,

(Відпочинок у морі.)

Я знаю, що це те, чого ти хочеш, похорон розлучає нас обох.

(Вимито на пляжі.)

Ти знаєш, що ти не один, ти мені потрібен, як вода в легенях.

Це кінець.

…Ви ніколи не бачите іншого шляху…