Jalanjälki - Brädi, Elastinen, Cheek

Pitkän ajan pääst, sit ku se on menoo

Ku itkusen mut laitatte ikuiseen takakenoon

Legenda jää kaikest mitä ehin tekemään tääl

Levyil ja historias Ela elää

Aika levähtää on sitte ku aika jättää

Kelaaks mitä tuli tehtyy vai mitä jäi tekemättä?

Pienkonees etupenkkiin, tulkoon jos on tullakseen

Aina ollu pelin henki ja tunnette tuloksen

Jos sais valkkaa asioit joista mut muistaa

Se ois suora selkä ja etten koittanu luistaa

Vastuista koskaan ja pidin huolta myös muista

Aina omien puolta, se jos joku on ikuista

En ruinaa krediittei, ne tajuu keiden kuuluu

Ja ku puuttuu, muutki hogaa sen ku aika kuluu

Ja vaik ne ei kaipaiskaan mua niinku tahtois

Parempi palaa puhki ku hiipua pois

Toivon et kun täytyy tää tie taakse jättää

Kuljin sen loppuun anteeks pyytelemättä

Jalat ajan hiekkaan painan ja toivon että niistä jälki jää

Tää polku jatkuu vielä, ei oo puolitiessäkään

Joskus mä mietin, mitä jää ku mä lähden täältä

Siirryn Hall of Fameen väijyy oman tähden päältä

Haluun et ne muistaa mut nasta laudassa eläneenä

Vasta haudassa levänneenä

Nuorena juhlii ja säätää, nussii ja vääntää

Mimmei joiden ei tarvii vetää pussia päähän

Mut kun aika ottaa vastuut pystyt luottaa Jareen

Tiihosen pojat ei osannu juosta haneen

Eikä feidannu koskaan

Toivon et oisin saanu tän ihmispaskan leiman mun otsast

Ja et ne muista et olin kova painamaan duunia

Tekstit jää elämään oman aikansa kuvina

Nää biisit on jotain suurempaa

Mun perintö, ei tekemist mun omaisuuden kaa

Ja sit kun mun aika, haluun poistuu harmaan ja arvokkaan

Niinku mun faija

Toivon et kun täytyy tää tie taakse jättää

Kuljin sen loppuun anteeks pyytelemättä

Jalat ajan hiekkaan painan ja toivon että niistä jälki jää

Tää polku jatkuu vielä, ei oo puolitiessäkään

Parhaassa iäs, täysis ruumiin ja sielun voimis

Mistä mut muistetaan mä tuumin nyt viel ku voisin

Vaikuttaa jalan jälkeen jonka painan ajan hiekkaan

Et' ylpeen aikanansa painaa päänsä vanha mies saa

Haluun lähtee tietäen et mä jätin jotain

Mulle tunnusomast, jotain ihan Brädin omaa

Siks mun elämäntyö tallentuu nyt ja tässä

Ja jälkipolvet kuulee mut ku oisin yhä läsnä

Mä olin nostamassa pinnalle suomiräppii

Ja inspiroimas hyvin rimmaavii nuorii jätkii

Ne puskee menee meiän tamppaamaa latua

Ja se jo riittää siihen ettei vanhana kaduta

Et elin räppii aina, kunnon räppifaija

Oispa mun kilsat loppuun asti yhtä nättei painaa

Ja toisin muillekin onnee mun vanavedes

Niin läheisille kuin mun diggareille lavan edes

Ku lähen toivon et oon vaikuttanu elämiin

Tehny täst jollekin parempaa, siks mä vedän niin

Et koskettamiani sydämii ois monii tääl

Ja ne kaikki sykkis elämää siks et mä olin tääl

Tulin, tein, koin, elin ja rakastin

Koko rahalla vaatimat' senttiikään takasin

Ne sanos et homiel' oli soulii ku De La: l

Ja junnut ois et «siinä meni OG» ku delaan

Toivon et kun täytyy tää tie taakse jättää (taakse jättää)

Kuljin sen loppuun anteeks pyytelemättä

Jalat ajan hiekkaan painan ja toivon että niistä jälki jää

Tää polku jatkuu vielä, ei oo puolitiessäkään

Довгий час, ось куди воно йде

Але ти поклав його собі на спину

Легенда – це все, що я можу тут зробити

Левій та Історіас Ела наживо

Час відпочити – це час від’їзду

Келаакс, що робиться чи що не робиться?

Маленький літак на передньому сидінні, приходьте, якщо треба

Завжди будьте в дусі гри, і ви відчуєте результат

Якби я міг відбілити речі, які ви пам’ятаєте

Це була б пряма спина, і я не намагався послизнутися

Я ніколи не брав на себе відповідальність і піклувався про інших

Завжди на своєму боці, це якщо хтось вічний

Я не руйную ваші кредити, вони розуміють, кому належить

А коли місяць не вистачає, інший хога як час минає

І навіть якщо вони цього не хочуть

Краще повернути удар, щоб згаснути

Сподіваюся, вам не доведеться залишати цю дорогу позаду

Я пройшов до кінця без вибачень

Я на деякий час втискаю ноги в пісок і сподіваюся залишити на них слід

Цей шлях досі триває, навіть не на півдорозі

Іноді я дивуюся, що залишилося, коли я піду звідси

Я йду до Зали слави, ховаючись на вершині власної зірки

Я б хотів, щоб ви не пам’ятали, як вони жили на дошці

Лише на спокою в могилі

Nuorena juhlii ja säätää, nussii ja vääntää

Mimmei, яким не потрібно натягувати мішок на голову

Але коли прийде час взяти на себе відповідальність, ви можете довіритися Джаре

Хлопці Тійхонена не можуть бігти до нього

І ніколи не фейданну

Сподіваюся, це лайно мені не втиснуло на голову

І ти їх не пам'ятаєш мені важко було натиснути на дюну

Тексти залишаються живими як образи власного часу

Це щось більше

Моя спадщина, нічого спільного з моєю власністю

І що коли мій час, бажання залишає сірим і дорогоцінним

Як моя фая

Сподіваюся, вам не доведеться залишати цю дорогу позаду

Я пройшов до кінця без вибачень

Я на деякий час втискаю ноги в пісок і сподіваюся залишити на них слід

Цей шлях досі триває, навіть не на півдорозі

У найкращому віці, повний сил тіла й душі

Що я зараз пам'ятаю?

Це працює після стопи, яку я на деякий час вдавлюю в пісок

Ви не пишаєтеся тим часом, коли старий може похитати головою

Я хочу піти, знаючи, що я нічого не залишив

Те, що змушує мене відчувати, щось власне бренді

Тому діло мого життя збережено зараз і тут

І нащадки почують, але все одно будуть присутні

Я виховував фінського репера

І надихає дуже римованих молодих людей

Ці поштовхи йдуть нашим шляхом

І цього достатньо, щоб не пошкодувати, коли ви старієте

Твоє тіло завжди ґвалтують, порядний репер

Оіспа мої сорочки так само будуть важити

І на відміну від інших, моя удача стоїть за мною

І для близьких, і для моїх копачів, навіть сцени

Сподіваюся, я не вплинула на життя

Зробіть для цього щось краще, тому я тягну це

Ти не торкаєшся сердець чи багатьох тут

І всі вони пульсували в житті, тому мене тут не було

Я прийшов, зробив, пережив, жив і любив

Усі гроші я вимагав повернути цент

Кажуть, що Гомель був душею Де Ла

І junnut ois you «воно пішов до OG» ку діл

Сподіваюся, вам не доведеться залишати цю дорогу позаду (залиште позаду)

Я пройшов до кінця без вибачень

Я на деякий час втискаю ноги в пісок і сподіваюся залишити на них слід

Цей шлях досі триває, навіть не на півдорозі