Fredo Le Porteur (Poème) - Bourvil

Me v' là, c’est moi: Fredo l' porteur

C' que j’en vois défiler, des gens

Du matin au soir dans la gare

Où s' qu’on dit qu’ils sont si bizarre:

Des décidés, des hésitants

Des pressés, des qui prennent leur temps

Tandis qu' moi, j' prends leurs valises

Et dans tous ceux-là qui s’en vont

On n’en voit jamais un qui dise:

«Hé l' porteur, peut-être qu’il trouv’rait ça bon

De monter avec nous dans l' wagon.

«Alors, j' reste Fredo l' porteur

L’aut' jour, un taxi s’arrete

Je m' précipite, c'était mon tour

Bon.

J’ouvre la portière, je rentre la tête

Pour bien voir si y' avait du lourd

Et puis, v' là qu' j’aperçois une fille

Une fille qu’avait tellement d' beauté

Que j’en étais paralysé

Tout en tremblotant sur mes quilles

Elle me dit avec un sourire:

«Tenez porteur, prenez tout ça.

«Et moi, comme un mannequin en cire

J' la r’gardais et puis j’bougeais pas

J’avais envie d' lui dire:

«Madame, depuis qu’il m’est permis d' rêver

Depuis que je connais le verbe aimer

Dans le corps, dans le cœur et puis dans l'âme

C’est toujours à vous qu' j’ai pensé

Sûrement que vous étiez l’inconnue

Celle qu’on arrange à sa façon

Qui n' refuse rien, qui s’met toute nue

Et qu’a la peau comme une chanson

Dont chaque refrain dirait «je t’aime «Et je suis là, devant vos yeux

Vos grands yeux bleus, si grands, si sombres

Qui trouvent le moyen avec tant d’ombre

De rester autant lumineux

Qu’il faut convenir qu' dans le fond des cieux

La nuit a dû crever son voile

Pour que ses plus jolies étoiles

Dégringolent s’installer chez elle «Mais la fille m’a interrompu: «Hein?

Alors l’ami, qu’est ce que vous faites?

Ça va pas bien, vous êtes perdu?

«J' lui ai dis «non «en s’couant la tête

«Bon, alors, «qu'elle a dit, «ça va

N’attendez pas, prenez tout ça.

«J'ai empoigné les bagages

Les sacs, les cartons à chapeaux

J' me suis tout filé sur le dos

Et suis parti dans son sillage

Vers le wagon capitonné

Où s' que j' l’ai doucement installée

Pour qu’elle soit bien pendant l' voyage

Quand elle m’a tendu du pognon

Sûr'ment qu’elle n’a pas du comprendre

Pourquoi qu' subitement j’ai dit «non «Et qu' je m' suis dépêché de descendre

De là, j' suis parti au bistrot

J’ai bu un coup, deux coups, trois coups

J’ai bu jusqu'à temps que j' sois saoul

Puis j’ai expliqué aux poteaux

Les beaux yeux et les ch’veux de ma blonde

Quand j’ai eu fini d' raconter

Si vous aviez vu à la ronde

Comment ils ont tous rigolé

Moi, j’ai rigolé avec eux, hein

Entre hommes, y fallait ça, c'était mieux

Mais, c' que ça m' faisait mal de rire

Surtout que j' pouvais pas leur dire

Que d’un coups, je m' sentais tout vieux

Parc’que moi, Fredo l' porteur

Je v' nais de faire la plus grande bêtise

En ayant porté la valise

Qui pour toujours emm’nait mon cœur

Я тут, це я: швейцар Фредо

Те, що я бачу, прокручується, люди

З ранку до вечора на ст

Де ми говоримо, що вони такі дивні:

Вирішив, вагаючись

Хто поспішає, хто не поспішає

Поки я беру їхні валізи

І в усіх, хто йде геть

Ви ніколи не побачите такого, що говорить:

«Гей, Портер, можливо, йому це сподобається

Поїхати з нами у вагоні.

«Отже, я залишаюся Фредо носієм

Днями зупиняється таксі

Я поспішаю, настала моя черга

добре.

Відкриваю двері, просуваю голову

Щоб побачити, чи не було чого важкого

І тут я бачу дівчину

Дівчина, яка мала таку красу

Що я був паралізований

Поки трясу кеглі для боулінгу

Вона сказала мені з посмішкою:

«Почекай, візьми все.

«А я, як воскова манекена

Я подивився на неї, а потім не ворухнувся

Я хотів йому сказати:

«Пані, оскільки мені дозволили мріяти

Так як я знаю дієслово любити

В тілі, в серці, а потім в душі

Я завжди думав про тебе

Напевно, ти був невідомим

Той, який ви влаштовуєте по-своєму

Хто ні в чому не відмовляється, хто роздягається

А що має шкіру, як пісня

Чий кожен приспів сказав би «Я люблю тебе» А я тут, перед твоїми очима

Твої великі блакитні очі, такі великі, такі темні

Хто знайшов шлях із такою кількістю тіней

Залишатися такою яскравою

Що треба погодитися, що в глибині небес

Ніч, мабуть, розірвала пелену

Так що її найкрасивіші зірки

Тумбл, щоб переїхати в її будинок «Але дівчина перебила мене: «А?

То друже, що ти робиш?

Добре, ти загубився?

«Я сказав йому «ні», похитавши головою

«Добре, — сказала вона, — я в порядку.

Не чекайте, візьміть все.

«Я схопив багаж

Сумки, капелюшні коробки

Я все крутила на спині

І залишився після нього

До підбитого універсала

Куди я її акуратно встановив

Щоб їй було добре під час подорожі

Коли вона передала мені тісто

Напевно, вона не зрозуміла

Чому я раптом сказав «ні» і поспішав вниз

Звідти я пішов у бістро

У мене був один постріл, два постріли, три постріли

Я пив, поки не напився

Потім я пояснив до постів

Гарні очі і волосся моєї блондинки

Коли я закінчив розповідати

Якби ви бачили навколо

як вони всі сміялися

Я, я сміявся з ними, га

Між чоловіками, так мало бути, так було краще

Але мені було боляче сміятися

Тим більше, що я не міг їм сказати

Раптом я відчула себе досить старим

Тому що я, Фредо носій

Я народився робити найбільшу дурість

Взявши валізу

Хто назавжди забрав моє серце