Adèle - Bourvil

8 ans et demi, un vrai p’tit titi

De la butte, avec son p’tit nez en l’air

Ses deux grands yeux plus clairs que la mer

8 ans et demi, un vrai p’tit titi

De la butte, avec son p’tit nez en l’air

Ses deux grands yeux plus clairs que la mer

Elle faisait rien du soir au matin

Qu’des culbutes dévalant du haut en bas

Avec le petit gars du tabac

Aussi pendant des jours entiers

On entendait dans le quartier:

«Adèle !

ta maman t’appelle !

Veux-tu rentrer, viens vite à la maison

Adèle !

ta maman t’appelle

Tu n’auras donc jamais l’age de raison !

Si tu n’as que l’envie d’aller t’amuser avec les garçons

Tu verras dans la vie, que d’courir ainsi, c’est pas des façons !

Adèle ta maman t’appelle !

Veux tu rentrer, viens vite à la maison

Adèle !

Dix ans plus tard

Depuis «Rochechoir» jusqu'à «Blanche»

Tous les soirs on peut les voir

S’enlacer plein d’espoir, dans le noir

Ses deux grands yeux sont restés

Plus bleus gris pervenche

Et si son petit cœur bat

C’est toujours pour le gars du tabac

Mais quand il veut la bécoter

On entend dire de tout coté:

Mais au tabac c’est le branle-bas

Des dimanches, et dans le p’tite salle du fond

Un air d’accordéon tourne en rond

Adèle est là souriante dans sa robe blanche

Et près d’elle son mari

Qui paraît très épris, lui sourit

Ils vont partir à pas de loup

Mais toute la noce cri tout à coup

«Adèle !

ta maman t’appelle !

Veux-tu rentrer, viens vite à la maison

Adèle !

ta maman t’appelle

Tu n’auras donc jamais l’age de raison !

«Mes l’entraînant déjà, son mari tout bas lui dit tendrement

«ne les écoute pas ce soir, il y a un p’tit changement

Adèle, ma petite Adèle

C’est à ton tour d’appeler ta maman, Adèle»

8 з половиною років, справжня маленька титі

З кургану, з носом у повітрі

Його два великі очі ясніше за море

8 з половиною років, справжня маленька титі

З кургану, з носом у повітрі

Його два великі очі ясніше за море

Вона нічого не робила з вечора до ранку

Лише сальто, що перекидається зверху вниз

З маленьким тютюновим хлопцем

Також на цілі дні

Ми почули по сусідству:

«Адель!

твоя мама дзвонить тобі!

Хочеш додому, повертайся швидше додому

Адель!

тобі дзвонить твоя мама

Тож ти ніколи не будеш у віці розуму!

Якщо ти просто хочеш повеселитися з хлопцями

Ви побачите в житті, що так бігати не можна!

Адель, тобі дзвонить твоя мама!

Хочеш додому, повертайся швидше додому

Адель!

Через десять років

Від «Рошура» до «Бланш»

Щовечора ми можемо їх бачити

Обіймаючи один одного з надією, у темряві

Його два великі очі залишилися

Ще синій сірий барвінок

А якщо б’ється її маленьке серце

Це завжди для тютюнового хлопця

Але коли він хоче її поцілувати

З усіх боків чуємо:

Але в тютюні – це суєта

По неділях і в маленькій задній кімнаті

Крутиться мелодія акордеона

Адель там посміхається у своїй білій сукні

А поруч із нею її чоловік

Хто здається дуже закоханим, усміхається їй

Вони відповзають

Але все весілля раптом плаче

«Адель!

твоя мама дзвонить тобі!

Хочеш додому, повертайся швидше додому

Адель!

тобі дзвонить твоя мама

Тож ти ніколи не будеш у віці розуму!

«Я її вже навчаю, ніжно прошепотів їй чоловік

«Не слухайте їх сьогодні ввечері, є невеликі зміни

Адель, моя маленька Адель

Ваша черга подзвонити мамі, Адель».