A Bicyclettte - Bourvil

Je m’en allais chercher des oies

Du côté de Fouilly les oies, à bicyclette.

Soudain, qui vois-je devant moi?

Une belle fille au frais minois à bicyclette.

En arrivant à sa hauteur

J’y fais un sourire enchanteur, à bicyclette.

Elle rit aussi, on parle alors

Et elle me dit dans nos transports, à bicyclette…

«Est-c'que vous êtes coureur?

— Non !

J’ne suis pas coureur.

— Ah !

c’que vous êtes menteur !

— Moi, je suis balayeur.

— Avez-vous fait le tour?

— Tour de France?

Non mais j’ai fait des tours

Des détours des contours et même d’autres tours…

— Des tours de quoi ?"qu'elle m’dit.

«Des tours d’vélo pardi !

— Vous êtes un blagueur, ah !

c’que vous êtes coureur !»

Vous parlez d’un raisonnement, pfé!

Dans les champs, chantaient les grillons

Le soleil dardait ses rayons de bicyclette.

Elle voulait que je chante un brin

Mais à cela, j’ai mis un frein de bicyclette.

Près d’un tournant, y’avait un bois

Où l’on se dirigea, ma foi, à bicyclette.

Mais comme elle roulait près de moi

Voilà qu’elle m’fait presque à mi-voix, à bicyclette.

«Ah !

c’que vous êtes coureur!

— Moi… J’ne suis pas coureur.

— Ah !

c’que vous et’s menteur !

— Moi, je suis balayeur.

— Vous savez faire la cour !

— Oui, j’y réponds, car pour ce qui est de faire la cour

Je la fais chaque jour.

— La cour à qui?

qu’elle m’dit.

— La cour d’la ferme, pardi!

— Vous êtes un blagueur.

— Ah !

C’que vous êtes coureur !»

Vous parlez d’un raisonnement.

Il fallait pas qu’elle soit intelligente pour toujours dire ça.

Enfin !

Dans l’bois, j’y disais «Voyez donc !

Sans boussole, nous nous guidons"de bicyclette.

Mais elle répétait, pleine d’ardeur

Que j'étais un coureur coureur à bicyclette.

Je l'étais pas, ça c’est couru !

Mais alors, je le suis devenu à bicyclette.

Et comme je courais vers le but

Voilà qu’elle m’fait comme au début, à bicyclette…

«Ah !

c’que vous êtes coureur !

— Moi… J’ne suis pas coureur.

— Ah !

c’que vous êtes menteur !

— Moi je suis balayeur.»

J’y redis en courant, car j’continuais d’courir

Vers l’but à conquérir, vous êtes au courant !

Moi à force de courir, parcourir, discourir

L’vélo s’est dégonflé et j’suis pas arrivé.

Moralité: Rien ne sert de courir, il faut partir à point…

Comme l’a si bien dit la F… La F… La tortue.

Я збирався шукати гусей

Поруч Fouilly les Oies, на велосипеді.

Раптом кого я бачу перед собою?

Красива дівчина з свіжим обличчям на велосипеді.

По досягненні своєї висоти

Я чарівно посміхаюся, на своєму велосипеді.

Вона теж сміється, тож ми говоримо

А вона мені каже в нашому транспорті, на велосипеді...

«Ти бігун?

- Ні!

Я не бігун.

«Ах!

який ти брехун!

«Я прибиральник.

— Ти був поруч?

— Тур де Франс?

Ні, але я робив трюки

Обхід контурів і навіть інші хитрощі…

«Що за фокуси?» — сказала вона мені.

«Звісно, ​​велопрогулянки!

«Ти жартівник, ах!

який ти бігун!»

Ви говорите про міркування, пф!

На полях цвіркуни співали

Сонце стріляло своїми велосипедними променями.

Вона хотіла, щоб я трохи заспівала

Але до цього я поставив велосипедний гальмо.

Біля повороту був ліс

Куди ми їхали, ну, на велосипедах.

Але як вона проїжджала повз мене

Тепер вона майже шепоче мені, на велосипеді.

«Ой!

який ти бігун!

«Я... я не бігун».

«Ах!

який ти брехун!

«Я прибиральник.

— Ти вмієш судитися!

«Так, бо коли справа доходить до залицяння

Я роблю це кожен день.

«Суд кому?»

вона сказала мені.

— Господарський двір, звичайно!

«Ти жартівник.

«Ах!

Який ти бігун!»

Ви говорите про міркування.

Їй не треба було бути розумною, щоб завжди так говорити.

Нарешті !

У лісі я сказав: «Дивись!

Без компаса ми ведемо себе на велосипеді.

Але вона повторила, повна запалу

Що я був бігуном, бігуном на велосипеді.

Я не був, от і все!

Але потім я став ним на велосипеді.

І як я біг до мети

Тепер вона веде мене, як спочатку, на велосипеді...

«Ой!

який ти бігун!

«Я... я не бігун».

«Ах!

який ти брехун!

«Я прибиральник».

Я повторюю це під час бігу, тому що я продовжував бігати

До мети, яку треба підкорити, знаєте!

Я бігаю, переглядаю, розмовляю

Велосипед здувся, і я не приїхав.

Мораль: бігти немає сенсу, треба йти вчасно...

Як влучно висловився F... The... The Turtle.