Case départ - Ben Mazué

Vas-y parle de toi

Vas-y dis les

Propulse, pousse, impulse

Use des muses naturelles

Et plie les

Raconte leur, Dis leur ta vie

Tourne pas le dos a ton récit

Reste dans le vécu

Voila ce qu’on m’dit …

Alors j’y vais

J’ai pas tout de suite choisi d’me présenter debout voûté

Un micro dans la main et dessous mon coeur flouté

J’ai pas commencé en m’disant la musique c’est ma quille

Issus d’un parcours scolaire affligeant ou d’une drôle de famille

Moi j’ai eu ma dose d’espoir, ma dose de paroles câlines

Ma dose de square et ma dose de Janis Joplin

J’ai voyagé tout p’tit, couvert un monde dont l’appétit de découverte

s'étendait bien au delà de Paris

Issu de l’Afrique, de mada, de la Provence magnifique

Ajoute a ça les yeux bleus, les ch’veux orange ça complique un peu

Ça dérange personne mais quand y’a pas d’roux a des kilomètre a la ronde

Qu’est-ce que tu fais de tous les regards, tu les affronte

De la j’découvre que m’exhiber me fait pas baliser

Que les chansons que j'écoute me font bien frissonner

J’caresse ma plume comme un exutoire

De la j’découvre l'écriture un soir par des gens qui savent depuis longtemps

Comment on s’y prend pour… pour transformer des mots en larmes,

des phrases en armes

Depuis j'écris même si c’est raté

Pour éviter de voir mes sens éclater

Vider ma conscience, ma souffrance, ma liberté, ma délivrance

Et depuis je doute sans arrêt

J'écris, je doute doute sans arrêt

Je doute sans arrêt

Pourquoi faire simple quand on veut faire compliqué

Pour être humble quand on peut un peu s’piquer

Pourquoi n’pas remettre en cause le fonctionnement de tout ça

Ce serait facile de les suivre mais regarde à les voir ça… ça marche pas

On m’a dit qu’on prend pas la route, on la fait

On m’a dit qu’un chemin ça se fraye au coupe-coupe

Si ça t’effraie dis toi que dans cette terre d’errance.

T’aura besoin que d’une assurance

D’Etre la ou on t’attend pas

J’prend le temps de passer par.

la case départ

Souvent on l’on t’attend pas.

non, non

La ou l’on t’attend pas

Moi j’ai choisi ce chemin sans traces, un chemin qu’on dessine

Et si tu taf comme un ouf ça passe, me voila en médecine

J’ai appris des gens, des patients, des nuits

J’ai appris les courants, les vocations bloqués ou enfuis

J’ai appris la mort, je l’ai touché

Je l’ai vu se barré sous les mains expertes

Ces memes mains qui m’ont formés, j’ai vu la perte

J’ai vu la souffrance

J’ai jamais fait la différence entre eux et moi

J’me perdais sans distance

Au final j’ai bien déchanté Fier du regard des gens

T’es médecin mais triste de voir si bien la fin du chemin

Médecin moyen, pas mal, des gamins, une jolie femme, le pavillon, le portail

Et la frustration de l’envie étouffée

Non regretté ça j’voulais pas

J’voulais m’dire j’ai vraiment tout fait pour choisir ce chemin la

Moi j’suis sur une terre d’errance

Il ne m’faudra qu’une assurance

D'être la ou l’on m’attend pas

J’prend l’temps passer par.

la case départ

Souvent la ou l’on m’attend pas

Ou l’on m’attend pas non non.

Pour éviter d’voir mes sens éclater

Vider ma conscience, ma souffrance (x4)

Ma liberté…

Давай поговори про себе

Давай скажи

штовхати, штовхати, спонукати

Використання природних муз

І зігнути їх

Скажи їм, розкажи їм своє життя

Не повертайтеся спиною до своєї історії

Залишайтеся в житті

Ось що мені кажуть...

Тож я йду

Я не відразу вирішив стояти згорбившись

Мікрофон у моїй руці та під моїм розмитим серцем

Я почав не з того, що казав собі, що музика — моя шпилька

Виходець із важкого шкільного середовища чи незнайомої родини

Я, я мав свою дозу надії, свою порцію ніжних слів

Моя доза квадрата і моя доза Дженіс Джоплін

Я мандрував у дитинстві, охоплював світ, чиє бажання відкривати

простягався далеко за межі Парижа

З Африки, Мада, прекрасний Прованс

Додайте до цього блакитні очі, помаранчеве волосся, це трохи ускладнює

Це нікого не турбує, але коли на милі навколо немає рудого

Що ти робиш з усіма поглядами, ти стикаєшся з ними

Звідти я виявляю, що хизування не змушує мене розцінювати

Що пісні, які я слухаю, викликають у мене тремтіння

Пещу своє перо, як розетку

Звідти одного вечора я відкриваю, що пишуть люди, які давно знаються

Як ти... перетворюючи слова на сльози,

збройні вироки

Так як я пишу, навіть якщо це пропущено

Щоб мої почуття не лопнули

Опустіть мою совість, моє страждання, мою свободу, моє визволення

І з тих пір я сумніваюся

Пишу, сумніваюся весь час

Я весь час сумніваюся

Навіщо робити це простим, якщо ви хочете зробити це складним

Бути скромним, коли ми можемо трохи вколоти себе

Чому б не запитати, як це все працює

Було б легко слідувати їм, але подивіться на них, що... це не працює

Мені сказали, що ми не йдемо дорогою, ми це робимо

Мені сказали, що шлях вирізаний і розрізаний

Якщо вас це лякає, скажіть собі, що в цій країні мандрівок.

Все, що вам потрібно, це страховка

Бути там, де тебе не чекають

Я знайшов час, щоб пройти.

Відправна точка

Часто вас не чекають.

ні ні

Де вас не чекають

Я вибрав цей шлях без слідів, шлях, який ми малюємо

А якщо працюєш як тьфу, то минає, ось я в медицині

Я вчився у людей, пацієнтів, ночей

Я дізнався про течії, покликання заблокував або втік

Я дізнався про смерть, я доторкнувся до неї

Я бачив, як це потрапляє в руки експертів

Ті самі руки, які сформували мене, я бачив втрату

Я бачив біль

Я ніколи не робив різниці між собою і ними

Я втратив себе без відстані

Зрештою я був дуже розчарований Пишаюся поглядом людей

Ви лікар, але сумно бачити кінець шляху так добре

Середній лікар, непоганий, діти, гарна жінка, клуб, ворота

І розчарування придушеної заздрості

Ні, вибачте, я не хотів

Я хотів сказати собі, що зробив усе, щоб обрати цей шлях

Я, я в країні мандрівок

Все, що мені потрібно, це страховка

Бути там, де мене не чекають

Я знаходжу час, щоб пройти повз.

Відправна точка

Часто там, де мене не чекають

Або мене не очікують, ні.

Щоб не бачити, як мої почуття вибухають

Опустіть мою совість, мій біль (x4)

Моя свобода…