Ophelia - Becca Stevens

Ophelia

Wandered out into the belly of the woods

To bleed out in the arms of love that once bidden her heart

That beat for him

The sleeping man

In the silence of the absence of her self-fulfilling dreams

Ophelia found a place to rest where the river finds the sea

Of all the beauty that she had ever seen

Ophelia felt it all at once

At one with everything

And so with him

The sleeping man

Her restless heart had done it again

A fool for a hollow dream

Then lovesick and out of sorts

She’d fallen on the sleeper’s sword

So Ophelia wandered out into the belly of the sea

So she could finally see herself as she was meant to be

And cradled by the water, rocking her to sleep

Ophelia made a promise from thine own self be free

And fell into

The arms of the deep

In the night travelling home from war

His dreams as black as ink

Now upon the river’s edge

Death parted

To wash his grisled face

And drink

And as he cupped his empty hands to bring 'em to his lips

A vision of a woman nearly stopped his breath

He knew this woman, he’d seen her in his dreams

She’d haunted him on the battlefield and gave him cause to live

Of all the beauty that he had ever seen

Now he felt it all at once

Now he felt it all at once

Ophelia

His restless heart had done it again

A fool for a phantom queen

He dropped his armour and his sword

And all he had ever been

The knight looked in the water to find his river queen

And there he saw a man like him where she had always been

Of all the beauty that he had ever seen

Now he felt it all at once

At one with everything

And so with her

Ophelia

Офелія

Вийшов у черво лісу

Текти кров’ю в обіймах кохання, яке колись закликало її серце

Це бит для нього

Сплячий чоловік

У тиші відсутності її самоздійснюваних мрій

Офелія знайшла місце для відпочинку там, де річка переходить у море

Усієї краси, яку вона коли-небудь бачила

Офелія відчула все це відразу

На одному з усім

І так із ним

Сплячий чоловік

Її неспокійне серце зробило це знову

Дурень для пустої мрії

Потім нудиться від кохання

Вона впала на меч сплячого

Тож Офелія вийшла в черво моря

Тож вона нарешті побачила себе такою, якою вона мала бути

І колись біля води, розгойдуючи її, щоб спати

Офелія пообіцяла від себе бути вільною

І впав у

Руки глибини

Вночі їду додому з війни

Його мрії чорні, як чорнило

Тепер на березі річки

Смерть розлучилася

Щоб вмити його скривлене обличчя

І пити

І коли він складав порожні руки, щоб піднести їх до своїх губ

Бачення жінки ледь не перервало йому дихання

Він знав цю жінку, бачив її у снах

Вона переслідувала його на полі бою і дала йому привід жити

З усієї краси, яку він коли-небудь бачив

Тепер він відчув все зразу

Тепер він відчув все зразу

Офелія

Його неспокійне серце зробило це знову

Дурень для фантомної королеви

Він скинув свою броню та свій меч

І все, чим він коли-небудь був

Лицар зазирнув у воду, щоб знайти свою річкову королеву

І там він побачив такого чоловіка, де вона завжди була

З усієї краси, яку він коли-небудь бачив

Тепер він відчув все зразу

На одному з усім

І так з нею

Офелія