Война - Баста

Кто ведет войны, кто посылает войнов победы освещать — пролитой вражеской

кровью.

Идут отряды — солдаты латают раны, упрямо, прямо, кровь как из крана.

Гаснут лампады в храмах, когда хоронят героев, еще живые готовятся к последнему

бою.

Солдат смотрит в небо, но невидит Бога, сам себе шепчет — потерпи немного.

Моя страна как одна большая казарма, видимо это наша карма — Че-Гевара.

Войны Ислама, зеленое знамя, нашли войну где-то на страницах Карана.

Денежные знаки в перемешку с проповедью, святость заляпана невинной кровью и,

Вожди точат ножи запуская дезу, власть в руках апришников, головорезов.

Жизнь, смерть по решенью Императора, несчастная фимида,

Да, ты давно отравлена, переплавлена, монеты и роздана.

Признание закона из нас выбито розгами, мольбами слезными оглушаем всевышнего,

Но почему же нас неслышишь ты?

Видишь ты, реки крови выходят из берегов.

Мы теряем отцов, мы меняем богов, я сын войны, всегда готов к схватке,

Когда зацветет мак, я оденусь в хаки, ненависть в баки, соляру в костры.

Брат, видиш кровь из ушей?

Слышишь, текста на листы, в землю кресты.

На погоны звезды, весной о героях льют слезы березы, расплетают косы,

печальные невесты.

Источают мира священные фрезки, хороним молодых за стариками слепо.

Вспышка справа, засада слева, слышишь, передай письмо моей маме.

Брат кинь бинты — перевяжу раны, пожил мало, неповидал сынишку.

Слезы, реакция на эти яркие вспышки, нам крышка!

Нет, земляк братишка, сейчас пройдет отдышка и попрем парниша их много слишком,

И че ведь мы же русские, эй, чето твои глаза стали какими-то тусклыми,

Вставай, вставай, сдаватся слишком рано, он умер, я не верю — упрямый.

Прямо, через поляну там в овраге я залягу, выпала фляга, за мной собаки.

Бегу, сломя голову, не смотря под ноги, что-то непонятное шепчу Богу я.

Косанием скальпеля, пуля снайпера, я упал на землю и медлено встал я.

Стая приблежалась, походу я опять в минусе, прощай мамулечка, больше не

увидимся мы.

Я посмотрел на небо таким не видел я его еще, сел на землю, прикрылся рваным

плащом

В левую руку гранату ближе к груди, выдернул чеку, раз, два, три…

Хто веде війни, хто посилає війни перемоги висвітлювати — пролитою ворожою

кров'ю.

Ідуть загони — солдати латають рани, уперто, прямо, кров як із крана.

Гаснуть лампади в храмах, коли ховають героїв, ще живі готуються до останнього

бою.

Солдат дивиться в небо, але невидить Бога, сам собі шепоче — потерпи трохи.

Моя країна як одна велика казарма, мабуть, це наша карма — Че-Гевара.

Війни Ісламу, зелений прапор, знайшли війну десь на сторінках Карана.

Грошові знаки в перемішку з проповіддю, святість заляпана невинною кров'ю і,

Вожді точать ножі запускаючи дезу, владу в руках апрішників, головорізів.

Життя, смерть за рішенням Імператора, нещасна фіміда,

Так, ти давно отруєна, переплавлена, монети і роздана.

Визнання закону з нас вибито різками, благаннями слізними оглушаємо Всевишнього,

Але чому нас не чуєш ти?

Бачиш ти, річки крові виходять із берегів.

Ми втрачаємо батьків, ми змінюємо богів, я син війни, завжди готовий до бою,

Коли зацвіте мак, я одягнуся в хаки, ненависть у баки, соляру в багаття.

Брате, бачиш кров із вух?

Чуєш, тексту на аркуші, в землю хрести.

На погони зірки, навесні про героїв ллють сльози берези, розплітають коси,

сумні нареченої.

Виточують світу священні фрезки, хоронимо молодих за старими сліпо.

Спалах праворуч, засідка ліворуч, чуєш, передай листа моїй мамі.

Брат кинь бинти — перев'яжу рани, пожив мало, не побачив синочка.

Сльози, реакція на ці яскраві спалахи, нам кришка!

Ні, земляк братик, зараз пройде задишка і прем хлопця їх багато занадто,

І че адже ми же росіяни, ей, що твої очі стали якимись тьмяними,

Вставай, вставай, здаватимуться зарано, він помер, я не вірю впертий.

Прямо, через галявину там в яру я залягу, випала фляга, за мною собаки.

Біжу, стрімголов, не дивлячись під ноги, щось незрозуміле шепочу Богу я.

Торканням скальпеля, куля снайпера, я впав на землю і повільно встав я.

Зграя наближалася, походу я знову в мінусі, прощавай мамулечко, більше не

побачимось ми.

Я подивився на небо таким не бачив я його ще, сів на землю, прикрився рваним

плащем

У ліву руку гранату ближче до грудей, висмикнув чеку, раз, два, три...