Улица - Баста

Тут недалеко ларек, где подать рукой на работу.

Люди рекой через два двора, поворот в метро.

Посмотрел в окно, зевнул, пересел за комп.

На трубе пара незнакомых пропущенных звонков.

В квартиру по соседству переехал олигарх.

Он хорошо стоял, как надо, но не устоял на ногах.

С замка на Рублевке, назад в квартиру предков.

С ним жена красавица и детки, лестничная клетка.

Понижен статус — говорит Андрюша Любе,

Теперь метро и серые будни, будем жить как люди.

Пусть до лучших времен повисит в шкафу шуба.

Прыжок в реальную жизнь — прыжок без парашюта.

Однако, вокруг ни Ниццы, ни Монако.

Люба смотрит в окно, Любе хочется заплакать.

Несчастных детей из частной школы в среднюю в районную.

У Любы нервный срыв, на ночь пьет снотворное.

Тут типа типажи, Боже мой, я влип кажись.

Это тебе не VIP жизнь, держись!

Пара крос, пара джинс, минимум гардероба.

С работы на работу, из робы в робу.

По улице курсируют обдолбанные роботы.

Затюканные ботаны и гопники с копами.

Спортики, колдыри, работники и лодыри.

Все продали, все пропили, гори все пропадом, концы в прорубь.

Работать на работу, работать на аптеку.

Каждую копейку на кредит, на ипотеку.

Отложить надо на деток, чтобы были обуты и одеты.

Улица — словно секта и мы все ее адепты.

Припев:

Улица моя — вдоль дороги дома.

За главой глава, пишется роман.

Музыка дворов — городской романс.

Подыграй мне!

Спой со мной!

Улица, пой со мной!

Второй Куплет: Баста

Я проснулся утром, за окном холодный Урбан.

Завтрак на скорую руку, миру мирно улыбнулся.

Трудовые будни, каждый как умеет рубит рубль.

Евро прыгает наверх, Доллар пляшет румбу.

Вечером у телека два человека — два дерева.

Ни в себя, ни в перемены не веря, убивают время.

Из них двоих кто-то загнан в угол в любовном треугольнике.

Она спит с ним, но мечтает о любовнике.

Чиновник чинит дома, но дома не чинятся

По причине того, что сам перед собой привык отчитываться.

У него все хорошо, он плевать хотел на кризис.

Это самое, слышь — «Денег нет, но вы держитесь!»

Жизнь протекает, словно потолок.

Промок с головы до ног, диван шезлонг.

Кап-кап-кап, епта- дожил!

Моя лоджия — словно VIP ложа.

Здоров, район!

Будь здоров родной!

Старым домам пора пошить новый прикид.

Эй, ау, портной!

Привет, сосед!

Что нового?

Постой, не тараторь!

Топай за пивом!

Повод?

Обмоем мой потоп!

Я улыбаюсь, я не ною и ты не ной!

Моя койка — как каноэ и я как Ной!

Сосед — слепой, глухой, немой.

Музыку погромче, ночи, колоночки в окно.

На улице студенты обмывают диплом.

На улице тепло, лето не подвело.

По району на мигалках проплыло НЛО.

Играют с кем-то снова в «Лова, пробеги, ведь не сезон сидеть в сизо».

От арочки до арочки, от лавочки до лавочки

И мутится love-love, ходят парочки.

Не дает грустить мне, не дает соскучиться.

Кто, брат?

Моя родная улица!

Припев:

Улица моя — вдоль дороги дома.

За главой глава, пишется роман.

Музыка дворов — городской романс.

Подыграй мне!

Спой со мной!

Улица, пой со мной!

Тут недалеко ларьок, де подати рукою на роботу.

Люди річкою через два двори, поворот у метро.

Подивився у вікно, позіхнув, пересів за комп.

На трубі пара незнайомих пропущених дзвінків.

До квартири по сусідству переїхав олігарх.

Він добре стояв, як треба, але не встояв на ногах.

З замку на Рублівці, назад у квартиру предків.

З ним дружина красуня і дітки, сходова клітка.

Знижений статус — каже Андрій Любе,

Тепер метро і сірі будні, житимемо як люди.

Нехай до кращих часів повисить у шафі шуба.

Стрибок у реальне життя - стрибок без парашута.

Проте навколо ні Ніцци, ні Монако.

Люба дивиться у вікно, Любі хочеться заплакати.

Нещасних дітей із приватної школи в середню в районну.

У Любий нервовий зрив, на ніч п'є снодійне.

Тут типу типажі, Боже мій, я влип здається.

Це тобі не VIP життя, тримайся!

Пара кросу, пара джинс, мінімум гардеробу.

З роботи на роботу, із роби в робу.

По вулиці курсують обдовбані роботи.

Затюкані ботаны і гопники з копами.

Спортики, колдирі, працівники та лодирі.

Все продали, все пропили, гори все пропадом, кінці в ополонку.

Працювати на роботу, працювати на аптеку.

Кожну копійку на кредит, на іпотеку.

Відкласти треба на діток, щоб були взуті і одягнені.

Вулиця — немов секта і ми всі її адепти.

Приспів:

Вулиця моя— вздовж дороги будинку.

За главою глава, пишеться роман.

Музика дворів - міський романс.

Підіграй мені!

Заспівай зі мною!

Вулице, співай зі мною!

Другий Куплет: Баста

Я прокинувся вранці, за вікном холодний Урбан.

Сніданок на швидку руку, миру мирно посміхнувся.

Трудові будні, кожен як уміє рубає карбованець.

Євро стрибає нагору, Долар танцює румбу.

Увечері у телека дві людини — два дерева.

Ні в себе, ні в зміни не вірячи, вбивають час.

З них двох хтось загнаний в кут в любовному трикутнику.

Вона спить з ним, але мріє про коханця.

Чиновник лагодить вдома, але будинки не чиняться

Через те, що сам перед собою звик звітувати.

У нього все добре, він плювати хотів на кризу.

Це саме, чує — «Грошей немає, але ви тримайтеся!»

Життя протікає, наче стеля.

Промок з голови до ніг, диван шезлонг.

Кап-кап-кап, епта-дожив!

Моя лоджія— наче VIP ложа.

Здоров, район!

Будь здоровий!

Старим будинкам настав час пошити новий прикид.

Гей, ау, кравець!

Привіт сусіде!

Що нового?

Стривай, не таратор!

Топай за пивом!

Привід?

Обмиємо мій потоп!

Я посміхаюся, я не ною і ти не ною!

Моє ліжко - як каное і Я як Ной!

Сусід — сліпий, глухий, німий.

Музику голосніше, ночі, колоночки у вікно.

На вулиці студенти обмивають диплом.

На вулиці тепло, літо не підвело.

Порайону на мигалках пропливло НЛО.

Грають з кимось знову в «Лова, пробіги, адже не сезон сидіти в сизо».

Від арочки до арочки, від лавки до лавочки

І мутиться love-love, ходять парочки.

Не дає сумувати мені, не дає скучити.

Хто, брате?

Моя рідна вулиця!

Приспів:

Вулиця моя— вздовж дороги будинку.

За главою глава, пишеться роман.

Музика дворів - міський романс.

Підіграй мені!

Заспівай зі мною!

Вулице, співай зі мною!