Ч/Б - БАНД'ЭРОС

Время ближе к зиме, иду себе на уме.

Умею мерить мир по шкале, тот крут, кто на нуле.

Время ближе к весне, иду навстречу к тебе.

Умею видеть мир черно-белым.

Видеть все в Ч/Б.

Время ближе к зиме...

Время ближе к весне...

Накрывает улицы мелом.

На стекле замерзшие щетки.

Холодное солнце не в счет.

Называю черное белым.

Вновь перевернуто все.

И сколько слов будет еще, еще...

Не все...

Время ближе к зиме, иду себе на уме.

Умею мерить мир по шкале, тот крут, кто на нуле.

Время ближе к весне, иду навстречу к тебе.

Умею видеть мир черно-белым.

Видеть все в Ч/Б.

Время ближе к зиме...

Время ближе к весне...

Говорят сплотило так сильно.

Хоть бы их скорей отпустило.

И перестало пахнуть войной.

У каждого своя Тарантина.

А я возвращаюсь домой.

Мы найдем друг друга этой весной.

Постой... постой...

Время ближе к зиме, иду себе на уме.

Умею мерить мир по шкале, тот крут, кто на нуле.

Время ближе к весне, иду навстречу к тебе.

Умею видеть мир черно-белым.

Видеть все в Ч/Б.

Время ближе к зиме...

Снова зима, зимой лучше всего красота этих мест видна.

Ты же красива всегда, но вместе с тем так естественна.

Я обычный пацан, не похожий на Мерлина Менсона.

Ты для меня, как кино для Бессона, как гитара для Бенсона.

Время-судьба, делит на терции.

Чертим на картах дорог перекрестия.

Вместе мы, все что есть между нами.

Вне километров и градусов Цельсия.

Время ближе к весне, у весны своя версия.

Я во внимании весь, ведь тебя бы не встретил я, ей тогда не доверился я.

Еще... не всё...

Время ближе к зиме, иду себе на уме.

Умею мерить мир по шкале, тот крут, кто на нуле.

Время ближе к весне, иду навстречу к тебе.

Умею видеть мир черно-белым.

Видеть все в Ч/Б.

Время ближе к зиме...

Время ближе к весне...

Час ближчий до зими, йду собі на думці.

Вмію міряти світ за шкалою, той крутий, хто на нулі.

Час ближчий до весни, йду назустріч до тебе.

Вмію бачити світ чорно-білим.

Бачити все в Ч/Б.

Час ближче до зими.

Час ближче до весни.

Накриває вулиці крейдою.

На склі замерзлі щітки.

Холодне сонце не береться до уваги.

Називаю чорне білим.

Знову перевернуто все.

І скільки слів буде ще, ще...

Не всі...

Час ближчий до зими, йду собі на думці.

Вмію міряти світ за шкалою, той крутий, хто на нулі.

Час ближчий до весни, йду назустріч до тебе.

Вмію бачити світ чорно-білим.

Бачити все в Ч/Б.

Час ближче до зими.

Час ближче до весни.

Кажуть згуртувало так сильно.

Хоч би їх скоріше відпустило.

І перестало пахнути війною.

У кожного своя Тарантіна.

А я повертаюся додому.

Ми знайдемо одне одного цієї весни.

Стривай... стривай...

Час ближчий до зими, йду собі на думці.

Вмію міряти світ за шкалою, той крутий, хто на нулі.

Час ближчий до весни, йду назустріч до тебе.

Вмію бачити світ чорно-білим.

Бачити все в Ч/Б.

Час ближче до зими.

Знову зима, взимку найкраще краса цих місць видно.

Ти ж гарна завжди, але водночас така природна.

Я звичайний хлопець, не схожий на Мерліна Менсона.

Ти для мене як кіно для Бессона, як гітара для Бенсона.

Час-доля, поділяє на терції.

Рисуємо на картах доріг перехрестя.

Разом ми, все, що є між нами.

Поза кілометрами та градусами Цельсія.

Час ближче до весни, навесні своя версія.

Я в увазі весь, адже тебе не зустрів би я, їй тоді не довірився я.

Ще не всі...

Час ближчий до зими, йду собі на думці.

Вмію міряти світ за шкалою, той крутий, хто на нулі.

Час ближчий до весни, йду назустріч до тебе.

Вмію бачити світ чорно-білим.

Бачити все в Ч/Б.

Час ближче до зими.

Час ближче до весни.