Плыви - БАНД'ЭРОС

Разбитое зеркало,

Уже 12 по местному.

И по завтрашним меркам

ТЫ слишком живая и дерзкая.

Ты помнишь из детского

Фрагментами и лишь несколько.

И спросить уже не с кого

За то что казалось так близко.

И было так веско, но

Но ты же не можешь знать, что будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви.

Ведь ты же не можешь знать как будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви, плыви.

Плыви

И всё так запутано,

Уже 12 по местному.

Вроде всё было круто, но

Так часто не к месту резкая.

И не звонила, не дёргала,

Снова играла по честному.

И спросить уже не с кого

За то что казалось так близко

И было так веско, но

Но ты же не можешь знать, что будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви.

Ведь ты же не можешь знать как будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви, плыви.

Плыви, плыви

Небо над утренним городом медленно выцветает,

Мне не уснуть, в сознании образы лиц не тают.

Все таки засыпаю тогда, когда уже светает,

Проснувшись снова узнаю как ее не хватает.

Время по местам расставит, она знает места,

Дым от пожара в гордости растает, комната пустая.

Еще я понимаю что очень устал,

От одиночества в сети наши фотки листая.

Пускай чужие следы прибой стирает с песка,

Здесь в городе суета, хоть и блоки держат в тисках.

Мы никогда не будем вместе, но буду, я знаю,

С той фотографии друг друга в ком-нибудь искать.

Но ты же не можешь знать, что будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви.

Ведь ты же не можешь знать как будет дальше.

Еще идут корабли, отпусти и плыви, плыви.

Плыви, плыви, плыви.

Розбите дзеркало,

Вже 12 за місцевим.

І за завтрашніми мірками

Ти занадто жива і зухвала.

Ти пам'ятаєш із дитячого

Фрагментами і лише кілька.

І запитати вже нема з кого

За те, що здавалося так близько.

І було так вагомо, але

Але ж ти не можеш знати, що буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи.

Адже ти не можеш знати, як буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи, пливи.

Пливі

І все так заплутано,

Вже 12 за місцевим.

Начебто все було круто, але

Так часто не доречно різка.

І не дзвонила, не смикала,

Знову грала чесно.

І запитати вже нема з кого

За те, що здавалося так близько

І було так вагомо, але

Але ж ти не можеш знати, що буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи.

Адже ти не можеш знати, як буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи, пливи.

Пливи, пливи

Небо над ранковим містом повільно вицвітає,

Мені не заснути, у свідомості образи осіб не тануть.

Все-таки засинаю тоді, коли вже світає,

Прокинувшись знову дізнаюся, як її не вистачає.

Час по місцях розставить, вона знає місця,

Дим від пожежі в гордості розтане, кімната порожня.

Ще я розумію, що дуже втомився,

Від самотності у мережі наші фотки гортаючи.

Нехай чужі сліди прибій стирає з піску,

Тут у місті суєта, хоч і блоки тримають у лещатах.

Ми ніколи не будемо разом, але буду, я знаю,

З тієї фотографії один одного в комусь шукати.

Але ж ти не можеш знати, що буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи.

Адже ти не можеш знати, як буде далі.

Ще йдуть кораблі, відпусти та пливи, пливи.

Пливи, пливи, пливи.