Жить под одним солнцем - Bahh Tee

Мы делим океаны, земли, небеса и воздух,

Такими темпами делить скоро будем космос,

Нас вынуждают ненавидеть, убивать, а после

Мы продолжаем вновь жить под одним солнцем.

Наши матери устали вытирать слезы

Мы устали воевать уже, но неймется

Кому-то сверху опять, а мы хотим просто

Жить спокойно, жить под одним солнцем.

Мы — соседи.

Столько лет и по сей день,

Она бухала вечерами во дворе до синьки.

Глушила пиво, глушила до утра нас криками,

Порой по пьяни и её саму же собутыльники.

Глушили тарой по затылку.

Мы — просто зрители

Того, как человек в неандертальца деградировал.

В её ладони дряблой, между усохшими пальцами

Бутылка из которой день за днем вливала дрянь (яд) в себя.

И не отбирал никто из рук её отраву,

Она спивалась медленно на зрителей отраду.

Поссорив с близкими, чтобы не спасли случайно

Злые люди наливали ей еще, души не чая.

Она была богата, жила в огромном доме,

Что под завязку золотом забит был, а в бездонных

Подвалах её, говорят, столько драгоценностей,

Что хватило бы на всех и каждого в отдельности.

Мы делим океаны, земли, небеса и воздух,

Такими темпами делить скоро будем космос,

Нас вынуждают ненавидеть, убивать, а после

Мы продолжаем вновь жить под одним солнцем.

Наши матери устали вытирать слезы

Мы устали воевать уже, но неймется

Кому-то сверху опять, а мы хотим просто

Жить спокойно, жить под одним солнцем.

Искать среди скота и стада нынешнего правду,

Равносильно поискам сена среди баранов.

Или иглы среди сена, все ждали смерти её,

До которой оставалось пару литров всего.

И тут она восстала, клетки организма будто

Против ее привычек в миг объединились в бунте.

Пальцы рук её не слушались и больше к стопке

Не тянулись, сколько не пыталась, а в итоге

Губы перестали размыкаться, даже силой,

Если кто-то к ним что-то спиртное подносил.

Она воспряла духом, как когда-то сильной женщиной

Была и стала вновь такой, да еще окрепшее.

А теперь представьте в этой женщине Россию,

А себя — ее клетками, способными спасти её.

Мы разной нации, религии, веры, но вместе все —

Россияне.

Дело не в вере, дело в верности.

Мы делим океаны, земли, небеса и воздух,

Такими темпами делить скоро будем космос,

Нас вынуждают ненавидеть, убивать, а после

Мы продолжаем вновь жить под одним солнцем.

Наши матери устали вытирать слезы

Мы устали воевать уже, но неймется

Кому-то сверху опять, а мы хотим просто

Жить спокойно, жить под одним солнцем.

Ми ділимо океани, землі, небеса і повітря,

Такими темпами ділити скоро будемо космос,

Нас змушують ненавидіти, вбивати, а після

Ми продовжуємо знову жити під одним сонцем.

Наші матері втомилися витирати сльози

Ми втомилися воювати вже, але німеться

Комусь зверху знову, а ми хочемо просто

Жити спокійно, жити під одним сонцем.

Ми сусіди.

Стільки років і по сьогодні,

Вона бухала вечорами у дворі до синьки.

Глушила пиво, глушила до ранку нас криками,

Іноді по п'яні і її самому ж товариші по чарці.

Глушили тарою по потилиці.

Ми—просто глядачі

Того, як людина в неандертальця деградувала.

У неї долоні в'ялої, між усохлими пальцями

Пляшка з який день за днем вливала погань (отруту) у себе.

І не відбирав ніхто з рук її отруту,

Вона спивалась повільно на глядачів відраду.

Посваривши з близькими, щоб не врятували випадково

Злі люди наливали їй ще, душі не чаю.

Вона була багата, жила в великому будинку,

Що під зав'язку золотом забитий був, а в бездонних

Підвалах її, кажуть, стільки коштовностей,

Що вистачило би на всіх і кожного в окремості.

Ми ділимо океани, землі, небеса і повітря,

Такими темпами ділити скоро будемо космос,

Нас змушують ненавидіти, вбивати, а після

Ми продовжуємо знову жити під одним сонцем.

Наші матері втомилися витирати сльози

Ми втомилися воювати вже, але німеться

Комусь зверху знову, а ми хочемо просто

Жити спокійно, жити під одним сонцем.

Шукати серед худоби і стада нинішньої правду,

Рівносильно пошукам сіна серед баранів.

Або голки серед сіна, всі чекали на смерть її,

До якої залишалося пару літрів всього.

І тут вона повстала, клітини організму ніби

Проти її звичок у мить об'єдналися в бунті.

Пальці рук її не слухалися і більше до стопці

Не тягнулися, скільки не намагалася, а в підсумку

Губи перестали розмикатися, навіть силою,

Якщо хтось до них щось спиртне підносив.

Вона підбадьорилася, як колись сильною жінкою

Була і стала знову такою, що ще зміцніла.

А тепер представте в цій жінці Росію,

А себе — її клітками, здатними врятувати її.

Ми різної нації, релігії, віри, але разом всі

Росіяни.

Справа не в вірі, справа в вірності.

Ми ділимо океани, землі, небеса і повітря,

Такими темпами ділити скоро будемо космос,

Нас змушують ненавидіти, вбивати, а після

Ми продовжуємо знову жити під одним сонцем.

Наші матері втомилися витирати сльози

Ми втомилися воювати вже, але німеться

Комусь зверху знову, а ми хочемо просто

Жити спокійно, жити під одним сонцем.