Следующий - Bahh Tee

Я помню как взлетал из москвы,

260 минут к тебе лететь.

Не катастроф боялся, а тоски,

От нее было больше шансов мне умереть.

Я погибал в каждым миг разлуки,

Когда ты меня покидала.

Слышал шепот сердца, эти микро звуки,

Я тебя любил ты меня проклинала.

В этой песни так много тебя,

Так много меня, и так мало нас.

В этой песни так много так много воды,

Пустые стихи, и так мало фраз.

Что опишет боль мою, как утомили

Мы нашу любовь, даже не дрогнув в темной бездне.

А я привык пачкать бумагу чернилами,

Когда испачкана кровью сердцем.

Давай сравним просто

Как мы любим, ты позабудешь, а я не буду.

Я тобой дышал слышишь, полной грудью,

И ты вроде тоже, только не в затяг.

Ты прости я выражаюсь грубо,

Ты меня забыла разве, я вот нет еще.

Я уже сгорел, больше гореть не буду,

А ты скажешь следующий, просто следующий.

Помню как покинул я твой город,

А ты машешь мне в окно, не разглядеть.

Пролетая над твоим районом,

Ка мечтал упасть, на руках твоих умереть.

Давай я лайнер мать его,

К черту эту машину, приземляй уже.

Слышь пилот ну же ниже скинь,

И с лебединой на устах, хоть жалко пассажиров.

В моей жизни так много тебя,

Так мало меня, и так много глаз.

В моей вере так много тебя,

Так мало тебя, но на этот раз.

Я тебя не оправдаю, ведь это лишнее,

Не перед собой, не перед людьми, не перед всевышним.

Ты скажешь как когда-то я тебе больно

Слишком, я отвечу как когда ты так уж вышло.

Давай сравним просто как мы любим,

Ты позабудешь, а я не буду.

Я тобой дышал слышишь, полной грудью,

И ты вроде тоже, только не в затяг.

Ты прости я выражаюсь грубо,

Ты меня забыла разве, я вот нет еще.

Я уже сгорел, больше гореть не буду,

А ты скажешь следующий, просто следующий.

Я пам'ятаю як злітав з Москви,

260 хвилин до тебе летіти.

Не катастроф боявся, а суми,

Від неї було більше шансів мені померти.

Я гинув у кожну мить розлуки,

Коли ти мене покидала.

Чув шепіт серця, ці мікро звуки,

Я тебе любив ти мене проклинала.

У цій пісні так багато тебе,

Так багато мене, і так мало нас.

У цій пісні так багато так багато води,

Порожні вірші, і так мало фраз.

Що опише біль мій, як стомили

Ми наше кохання, навіть не здригнувшись у темній безодні.

А я звик бруднити папір чорнилом,

Коли забруднена кров'ю серцем.

Давай порівняємо просто

Як ми любимо, ти забудеш, а я не буду.

Я тобою дихав чуєш, на повні груди,

І ти начебто теж, тільки не затяг.

Ти пробач я висловлююся грубо,

Ти мене забула хіба, я ось ще немає.

Я вже згорів, більше горіти не буду,

А ти скажеш наступний, просто наступний.

Пам'ятаю як покинув я твоє місто,

А ти машеш мені у вікно, не розглянути.

Пролітаючи над твоїм районом,

Ка мріяв упасти, на руках твоїх померти.

Давай я лайнер мати його,

До біса цю машину, приземляй вже.

Чуєш пілот нуж нижче скинь,

І з лебединою на устах, хоч шкода пасажирів.

В моєму житті так багато тебе,

Так мало мене, і так багато очей.

В моїй вірі так багато тебе,

Так мало тебе, але цього разу.

Я тебе не виправдаю, адже це зайве,

Не перед собою, не перед людьми, не перед Всевишнім.

Ти скажеш як колись я тобі боляче

Занадто, я відповім як коли ти так вже вийшло.

Давай порівняємо просто як ми любимо,

Ти позабудеш, а я не буду.

Я тобою дихав чуєш, на повні груди,

І ти начебто теж, тільки не затяг.

Ти пробач я висловлююся грубо,

Ти мене забула хіба, я ось ще немає.

Я вже згорів, більше горіти не буду,

А ти скажеш наступний, просто наступний.